Самара Пірс про свого прадіда та його історичні фотознімки з Харкова 1933 року

6 Лютого 2018

Як потрапив до СРСР австрійський інженер Александр Вінербергер, який зафіксував на фото перебіг геноциду українців в Харкові в 1933 році? Як йому вдалося провезти фото через радянських прикордонників до Європи?

7 лютого 2018 року в Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» про ці та інші моменти біографії Вінербергера розповіла Самара Пірс. Вона є правнучкою інженера, який в 1930-х працював на одному із заводів Харкова. Вона в 2012 році записала інтерв’ю бабусі Лілі, доньки Александра, та поділилася історією про долю родича. Для Самари це стало головним каталізатором пошуків інформації про Голодомор, подорожі до Харкова та презентації власного проекту «Маски Голодомору». Також бабуся передала їй колекції фотографій з Харкова 1933 року та фотоапарат «Лейка», що належали Александру. Сьогодні частина практично єдиних фотографій, що слугують доказами вчинення радянською владою геноциду українців в 1932-1933 рр., зберігається в у Архіві Віденської дієцезії в колекції кардинала Теодора Інніцера. Частина – в родині Пірс, в Об’єднаному Королівстві.

Фотосвітлини Александра Вінербергера є досить відомими як в Україні , так і в світі. Але про самого автора інформації обмаль. Александр за освітою був хіміком-інженером і спеціалізувався на вибухових речовинах. Його знання в області хімії не раз допомагали йому і родині, а також працівникам заводу, виживати в жахливих умовах СРСР: під час епідемії холери та поширення вошей. Через свої спроби комерційної діяльності та антикомуністичні погляди він постійно перебував під наглядом каральних органів. Відчуваючи небезпеку, в 1934 родина Вінербергерів переїхала до Зальцбурга. В 1939 році Александр видав власну книгу «Hard times» з фотографіями років Голодомору. Оригінал спогадів на персональному веб-сайті Самари Пірс.

Самара повідомила, що продовжує працювати над збереженням пам’яті про свого прадіда, історія життя якого так важлива для України, та має в планах опублікувати особистий щоденник Александра, що охоплює період його проживання в Росії/СРСР – 1915-1934 років.

Самара досить добре обізнана щодо війни Росії проти України сьогодні і має чітке розуміння військового злочину проти українського народу. Вона каже, що це дає фатальні відчуття повторення історії, яку її прадід бачив на власні очі – геноциду українців. Через це вона має наміри реалізації ще одного власного фотопроекту, зібрані кошти з якого будуть передані до української армії.

Ми запрошуємо всіх до Меморіалу жертв Голодомору ознайомитися з частиною фоторобіт проекту «Маски Голодомору» Самари Пірс. Фотовиставка експонуватиметься до 26 лютого 2018 року.