Новина

Автори триптиха «Геноцид 1933»: Ми були впевнені, що коли покажемо картину загалу, нам це просто так не минеться

Час Читання: 2 хв

Автори триптиха «Геноцид 1933»: Ми були впевнені, що коли покажемо картину загалу, нам це просто так не минеться

На першому з цих фото — картина українського художника-емігранта Віктора Цимбала «Рік 1933». Полотно, представлене в 1936 році, вважають одним із перших творів живопису на тему Голодомору.

На іншому — частина триптиха київських художників Тараса і Юрія Гончаренків «Геноцид 1933». Триптих було створено в 1989 році і його вважають одним із перших в Україні, що присвячений трагедії 1932—1933 років. Попри схожість у символічному відтворенні Голодомору-геноциду, брати Гончаренки до створення своєї картини ніколи не бачили роботу Віктора Цимбала. Адже все, що творили в діаспорі на тему Голодомору, було недоступне для митців в Україні.

«Задум створення картини «Геноцид 1933» у нас виник під впливом ескізу діда, відомого художника Володимира Івановича Бондаренка», — згадують брати Гончаренки. Володимир Бондаренко був учнем Михайла Бойчука та Федора Кричевського, а коли вже сам став іменитим художником, то навчав ремеслу Аллу Горську та Галину Зубченко. Життя митців у радянській системі, особливо тих, які не хотіли коритися долі, було дуже непростим. Володимир Бондаренко не став винятком і теж зазнав гонінь і переслідувань. В останні роки свого життя він задумав масштабне полотно про варварство, в якому хотів завуальованою мовою мистецтва показати, що зробили совєти з українською культурою, вірою, історією, з усім українським народом. Він навіть «накидав» ескіз, але втілити в життя задумане не встиг — помер у 1980 році.

Коли його онуки, ще зовсім молоді художники Тарас і Юрій Гончаренки, одними із перших у радянській Україні вирішили порушити тему Голодомору в мистецтві, вони взяли за основу ескіз діда. «Від нас нічого в родині не приховували. Про Голодомор ми багато чули від своєї прабабуні, матері діда, яка займалася нашим вихованням. Але навіть тоді, в «перебудовному» 1988-му, коли ми почали працювати над картиною, відтворювати цю тему в мистецтві було, я б сказав, навіть небезпечно, — згадує Тарас Гончаренко. — Ми були впевнені, що коли покажемо картину загалу, нам це просто так не минеться. Але обійшлося без наслідків. Часи були все ж інші».

Нагадуємо, триптих Тараса і Юрія Гончаренків нині експонується в Залі пам’яті Музею Голодомору. Поспішайте побачити!

більше новин

Ми використовуємо файли cookie

Ми використовуємо файли cookie, щоб покращити ваш досвід користування сайтом. Продовжуючи перегляд, ви погоджуєтесь на використання cookie відповідно до нашої Політики використання cookie.

Необхідні

Забезпечують безпеку та базову роботу сайту

Налаштування

Запам’ятовують ваші вподобання та параметри

Аналітика

Дозволяють відстежувати роботу сайту

Маркетинг

Дозволяють персоналізувати рекламу та відстежувати її показ