У 2020 році ми почали роботу над проєктом «Дотик на пам’ять» разом із ГО «Культурні географії» та Ольгою Свєт. Наша мета — адаптувати напрацювання музею для незрячих чи слабозорих людей. Вперше в Україні незрячі відвідувачі дізнаються історію Голодомору безпосередньо з першоджерел: тактильних фото, створених на основі музейної колекції, та спогадів свідків Голодомору, зібраних у рамках проєкту «Усна історія Голодомору».
В рамках проєкту публікуємо правила супроводу людей з порушеннями зору.
Матеріали надані реабілітологом та фахівцем з питань інклюзії Євгенієм Свєтом
- Слід представитися.
- Запитати ім’я незрячої людини, щоб надалі до неї звертатися.
- Не нав’язувати свою допомогу у супроводі, а лише запропонувати її.
- Уточнити, з якого боку від слухача краще стати.
- Супроводжуючому треба зігнути руку, і за потреби слухач візьме її вище ліктя
- Слід інформувати про перешкоди (зупинитися перед ними, озвучити, з якого боку і що знаходиться, якщо попереду сходи – наголосити, куди вони ведуть – нагору чи вниз).
- Налагодити комунікацію, не порушувати особистий простір.
- При читанні тексту не пропускати речень чи слів.
- Потрібно повідомити незрячого, якщо під час супроводу до вас приєднався ще хтось.
- Не можна торкатися до тростини чи собаки-провідника без дозволу хазяїна.
