У Варшаві відбулася міжнародна конференція «Після тоталітаризму: музей, пам’ять і білоруська перспектива», організована Музеєм Вільної Білорусі Free Belarus Museum. Учасники конференції мали можливість обговорити, як музеї та дослідницькі інституції працюють із травмою тоталітарного минулого, державним насильством, пам’яттю про жертв і збереженням спадщини.
Перший день конференції був присвячений пам’яті про репресії, історичному ревізіонізму, складній спадщині та локальним практикам вшанування. Другого дня обговорювали політику пам’яті, війну й транснаціональні наративи, білоруську пам’ять і ідентичність, а також міграцію та вимушене переселення.
У тематичній секції від Національного музею Голодомору-геноциду виступив Михайло Костів, завідувач відділу досліджень геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Його доповідь «Оцифрування кримінальних справ про Голодомор як інструмент подолання тоталітарного замовчування» була присвячена досвіду Музею щодо оприлюднення кримінальних справ про канібалізм та трупоїдство в роки Голодомору, які довгий час були малодоступними для дослідників.
Крім того доповідач охарактеризував різні типи документів, які зустрічаються в цих справах. Михайло Костів наголосив, що відкритість і повне оприлюднення справ дозволяє уникнути спекуляцій щодо архівних матеріалів, які розкривають випадки насильства під час Голодомору, зокрема таку трагічну та контраверсійну його сторінку як канібалізм та трупоїдство. Доповідач наголосив і на локальному вимірі цих матеріалів, де збережена інформація про особливості життя в тому чи іншому населеному пункті, зафіксовані імена людей та можна прослідкувати особливості їх життя в період Голодомору. Водночас доповідач наголосив на необхідності ретельної джерелознавчої критики матеріалів.
Національний музей Голодомору-геноциду дякує організаторам, модераторам і всім учасникам за відкриту розмову та професійну солідарність.
Фото: Музей Вільної Білорусі, Daria Krotova.
