17 листопада 2026 року Музей Голодомору спільно з Дипломатичною академією України імені Геннадія Удовенка при МЗС України організували презентацію багатомовного видання «Голодомор: основні факти» для міжнародної аудиторії.
Захід відбувся в приміщенні Дипломатичної академії за участю представників державних інституцій, дипломатичного корпусу, студентства та культурної спільноти. Говорили про поширення достовірних знань про Голодомор, протидію дезінформації та міжнародне визнання геноциду українського народу. Проведення заходу напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору покликане актуалізувати тему Голодомору у дипломатичному середовищі та підкреслити пріоритетність вшанування його жертв на найвищому державному рівні.
Тетяна Бережна, Віцепрем’єр-міністр України з гуманітарної політики – Міністр культури України наголосила, що Голодомор – це одна з найболючіших сторінок в українському літописі. Вона розповіла свою родинну історію, закцентувавши увагу на тому, що сьогодні Росія продовжує вчиняти такі ж злочини.
«Голодомор – це про пам’ять, але це також дуже хороше нагадування для нас, українців, сьогодні, що буде, якщо наша боротьба проти росії завершиться несправедливим миром. Сьогодні важливий день, тому що команда Музею презентує книгу, яка зрозумілою мовою, зрозумілими фактами розповідає про Голодомор. Видання доступне чотирнадцятьма мовами. І ми закликаємо вас допомогти презентувати цю книгу в країнах, які ви представляєте, на різних континентах. Щоб всі знали, яке зло росія у всіх її проявах – чи це совєти, чи це імперія – несе для України».
Від імені Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги до присутніх звернулася Заступниця Міністра закордонних справ України Мар’яна Беца.
«Донесення правди про Голодомор – це один із основних пріоритетів зовнішньополітичного відомства протягом багатьох років. Ми розуміємо наскільки важливим, особливо зараз, коли росія знову вчиняє геноцид українського народу, є донесення правди про нашу історію і про виклики російської агресії до міжнародної спільноти. Станом на сьогодні 28 країн визнали Голодомор геноцидом Українського народу. 21 держава має меморіали жертв Голодомору. Ми працюємо щодень, задля того, щоб усе більше країн приєдналося до цього».
Модерував подію Ігор Осташ, директор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України. Він наголосив на зв’язку між Голодомором і сучасною російською агресією:
«Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору ми маємо говорити не лише про минуле, а й про те, чому майже через століття українці знову змушені боротися за право на існування. В 1932–1933 роках Україна, житниця Європи, стала місцем одного з найстрашніших злочинів в історії людства. Україна, здатна годувати сотні мільйонів осіб, змушена була втрачати власних людей від голоду. Голодомор був не просто злочином проти українського селянства. Це був послідовно організований геноцид української нації. Тоді у селян відбирали зерно, позбавляли хліба, блокували села. А сьогодні росія бомбардує елеватори, морські порти, дороги і судна. Український хліб знову став об’єктом імперської політики примусу. А наслідки відчувають країни Африки, Азії та Близького Сходу. Змінюється знаряддя насильства, але незмінним залишається прагнення української нації самостійно визначати свою долю, право на волю та ідентичність».
Співавтор видання, завідувач відділу досліджень геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Національного музею Голодомору-геноциду, доктор філософії в галузі історії Михайло Костів у своєму виступі нагадав, що історія видання «Голодомор. Основні факти» почалася в 2023 році, коли з’явилася ідея створити брошуру, доступну для широкої аудиторії і в Україні, і за її межами. У 2024 році було презентовано перші чотири мовні версії цього видання: українською, англійською, французькою і німецькою. Водночас роботу над перекладами іншими мовами було вирішено продовжувати. Також він детально зупинився на структурі та змісті брошури, створеної у співавторстві з Андрієм Козицьким, кандидатом історичних наук.
«Видання починається з ширшого контексту історії України початку ХХ ст. Зокрема, ми говоримо про масовий штучний голод 1921–1923 років, ще однієї трагедії, спричиненої політикою більшовиків у перші роки окупації ними українських земель. Далі розповідаємо, що передувало 1932–1933 рокам. Це удар по інтелігенції, зокрема справа Спілки визволення України 1930 року. Це розкуркулення й депортації, масовий опір політиці більшовиків в Україні. Це і знищення Української автокефальної православної церкви. Центральний розділ присвячено висвітленню організації комуністичним тоталітарним режимом винищення українців голодом у 1932–1933 роках та згадуємо, які репресивні механізми в цьому були задіяні. Також розповідаємо, як заперечували і замовчували Голодомор, як реагувала міжнародна спільнота, чому Голодомор є геноцидом і як відбувається сьогодні його видання в світі».
Михайло Костів наголосив, що цьогоріч Музей Голодомору за підтримки уряду Канади та міжнародних партнерів реалізував успішну інформаційну кампанію п’ятьма мовами в країнах Глобального Півдня, під час якої понад 325 тисяч відвідувачів із 13 країн відвідали інформаційні сторінки проєкту. Також він анонсував відкриття нової мультимедійної виставки Музею «Я розповім тобі історії з України…» в Сан-Паулу, найбільшому місті Бразилії.
Леся Гасиджак, генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду, подякувала Міністерству культури України та Міністерству закордонних справ за спільну роботу над поширенням правди про Голодомор, а також всім перекладачам, які долучилися до цієї справи.
«Цей проєкт неможливо було б реалізувати без підтримки людей, які відгукнулись на наш заклик допомогти з організацією професійних перекладів. Бо дуже важливу роль грає професійна і зрозуміла мова. Сьогодні багато людей продовжують працювати над тим, щоб з’явилось ще більше мовних версій. У волонтерів було прагнення долучитись до великої справи, прагнення до справедливості. Адже історія Голодомору – це історія кожної української родини. Наприклад, переклад новогрецькою виконали Кіра Верещагіна та Афанасіос Стаматіс, який сьогодні присутній в залі. Перекладачка Кіра Верещагіна сьогодні є військовослужбовицею ЗСУ. Вона повернулась з Греції, щоб захищати Україну. Громадянин Греції Афанасіос Стаматіс також став до лав ЗСУ. Він десантник, інструктор та бойовий медик, який має численні державні нагороди за вагомий внесок у боротьбу українського народу за свободу та незалежність».
Також Леся Гасиджак подякувала канадським партнерам, які допомогли надрукувати видання 14-ма мовами. Видати брошури вдалося у межах проєкту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду», який реалізує Cowater International у партнерстві з Canada-Ukraine Foundation за фінансування Міністерства закордонних справ Канади.
Богдан Логвиненко, журналіст, письменник, засновник Ukraïner, військовослужбовець Збройних Сил України, нагадав, як шість років тому Музей Голодомору та Ukraïner у межах експедиції «Мозаїка історії» вже реалізували спільний проєкт про Голодомор, матеріали якого поширювались і на міжнародну аудиторію.
«Важливо пояснити світові, що Голодомор – це частина нашої вічної війни з росією. Це один із її елементів і те, що відбувається зараз, є лише продовженням цієї великої війни. Голодомор є одним із прикладів, що може статися з Україною, якщо ми цю війну програємо. І тому надзвичайно важливо інформувати світ, чому мирні домовленості неможливі з тією росією, якою вона є зараз».
Елена Летісія Мікусінскі, Надзвичайний і Повноважний Посол Аргентинської Республіки в Україні, розповіла про художника Віктора Цимбала, який був одним із головних представників першої хвилі української імміграції в Аргентині та лідером української діаспори, згадала про його картину «Рік 1933», що вважається одним із найперших художніх творів про Голодомор, першим мистецьким осмисленням трагедії. Окремо вона наголосила на обізнаності діаспори та ролі української преси в Аргентині:
«Я хочу наголосити, що поки в Радянському Союзі голод замовчувався, в Аргентині завдяки діаспорі про нього вже знали, і це відбувалося одночасно з самими подіями, а не після того, як усе сталося. У ті роки в Аргентині існував потужний рух з поширення цієї інформації. Голод у Радянському Союзі публічно засуджували, і, звісно, в усіх українських виданнях, таких як «Українське слово», ще в ті роки писали про штучний голод в Україні, який був спричинений радянською владою».
Вона зазначила, що в Аргентині на розгляд Палати депутатів Конгресу вже подано законопроєкт про визнання Голодомору геноцидом. Пані Елена Летісія Мікусінскі сподівається на його схвалення вже цього або наступного року.
Насамкінець Ігор Осташ, директор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України, наголосив на важливості цього, адже останніми роками визнання Голодомору геноцидом на міжнародному рівні призупинилося.
«Потрібно міняти наративи, шукати нові форми подання історичної дійсності. Синергія команд Міністерства закордонних справ, Міністерства культури, Національного музею Голодомору-геноциду і волонтерів – це інструмент для просування визнання Голодомору геноцидом іншими країнами», – додав він.
Брошура «Голодомор: основні факти» розміщена на нашому сайті, де її можна безкоштовно завантажити різними мовами: болгарською, данською, іспанською, німецькою, новогрецькою, норвезькою, португальською, румунською, сербською, турецькою, французькою, шведською. Українською та англійською можна придбати на касі музею. Також запрошуємо до співпраці волонтерів, готових допомогти з перекладом брошури на інші мови!
Фото надані Генеральною дирекцією обслуговування іноземних представництв та Міністерством культури України.