5 квітня 2019 року в приміщенні Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського було відкрито фотодокументальну виставку «Вкрадене дитинство: діти в роки Голодомору 1932-1933 рр.», підготовлену співробітниками Меморіалу жертв Голодомору.
Виставку презентували перший заступник генерального директора НМ «Меморіал жертв Голодомору» – Ірина Батирєва та декан факультету історії, етнології i права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського – Юрій Зінько.
Виставка розповідає про найбільш вразливу категорію населення в роки Голодомору – дітей. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити їх від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань, не розуміючи, чому мати не хоче їх нагодувати, адже так хочеться їсти, а батько, завжди такий сильний, дозволив зайдам вивезти з їхнього двору усе їстівне. Малих дітей, як і старих, голод забирав першими. Іноді матері, намагаючись зберегти малюків, відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під’їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих сиротинців. Хоча там не завжди був порятунок: сиротинці і ясла часто ставали справжніми таборами смерті для дітей. А влада лише думала про те, як приховати злочин і заховати його жертв. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору», яким послуговуються музейники і історики у своїх дослідженнях.
