Міжнародна науково-практична конференція «Проблема екзистенційного вибору під час Голодомору – геноциду»

20 листопада 2019 року в головному корпусі КНУ імені Тараса Шевченка відбулася Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду”.

Головним питанням конференції був екзистенційний вибір: «бути – не бути» в умовах геноциду. Соціально-психологічні впливи на вибір людей, які опинилися під загрозою голодної смерті, обумовлювалися багатьма чинниками: тиск режиму, руйнування моделі сім’ї та підміна життєвих цінностей, бачення свого майбутнього кожним окремим індивідуумом.

Конференція дала змогу чіткіше зрозуміти наслідки Голодомору-геноциду, що й досі впливають на світогляд українців та те, куди і як рухаються суспільство і держава.

Метою проведення конференції є акцентування уваги на проблемі незворотного особистого вибору з наявного кола можливостей під час вчинення геноцидних дій. Соціально-філософського аналізу вимагають і сучасні реалії України, коли «одиниця натовпу», якою була людина в нещодавньому тоталітарному суспільстві, стає зрілою особистістю, здатною проявляти свободу в думках і вчинках, зокрема щодо управління державою, захисту її  інтересів на різних рівнях. Український приклад становить смертельну небезпеку для сучасних тоталітарних режимів. Дослідження проблеми екзистенційного вибору є надзвичайно актуальним в умовах сучасної російсько-української війни.

Організаторами конференції були:

• Національний музей Голодомору-геноциду 
• Інститут дослідження Голодомору 
• Київський національний університет імені Тараса Шевченка 
• Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал» імені Василя Стуса
• Світовий конгрес українців 
• Фундація українського Голодомору-Геноциду (Чикаго, США) 
• Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 рр. в Україні

Конференцію відкрили представники оргкомітету:

Володимир Бугров,  проректор з науково-педагогічної роботи КНУ імені Тараса Шевченка, зазначив, що українці мають завжди пам’ятати про Голодомор, а не згадувати про вшанування пам’яті мільйонів вбитих голодом лише в листопаді. В свою чергу, подібні конференції мають відбуватися щороку з метою поглиблення досліджень цієї важливої для України та світу теми.

• Олеся Стасюк, кандидат історичних наук, генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду: «Проблеми екзистенційного вибору – це третя Міжнародна конференція, співорганізатором якої, є Музей Голодомору. При нашому музеї рік тому розпочав роботу Інститут дослідження Голодомору – інституція, яка покликана провести ґрунтовні дослідження Голодомору-геноциду. Сьогодні ми презентуємо два нових видання музею: «Голодомор-геноцид: термінологія» та «Україна й українці: ім’я як поле битви». Також представляємо Вашій увазі виставку «Голодомор: нищення ідентичності».
• Микола Кочерга, президент Фундації українського Голодомору-Геноциду (Чикаго, США) наголосив: «Ми дуже раді, що наша Фундація є на часі і ми можемо допомогти у наукових розвідках та досягненні нових дослідницьких цілей».
• Сергій Касянчук, директор представництва Світового Конгресу Українців в Україні розпочав свій виступ з доброї новини про те, що ще одна провінція у Канаді визнала Голодомор геноцидом. Доповідач звернув увагу присутніх на той факт, що події в Україні 1932-33 років є наслідком багаторічної історії.
• Богдан Моркляник, заступник голови правління Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса, зауважив: «Головним завданням Голодомору було знищення суспільної думки. Обезкровлення України розпочалось із обеззброєння інтелігенції. І ми незаслужено забули про перше місце роботи Сталіна – комісар з питань національності. Своє завдання він виконав. Тепер час за нами – відродити та відстояти нашу українську ідентичність».

Модератором Міжнародної конференції виступив Іван Патриляк, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету КНУ ім. Т.Шевченка.

Після привітання учасників конференції відбулась церемонія вручення почесної відзнаки – медалі Гарета Джонса. Нагороду отримали провідні співробітники Інституту дослідження Голодомору: Володимир Сергійчук та Василь Марочко, а також головна редакторка газети «День» Лариса Івшина та ініціаторка і керівниця видавничого проєкту «Журналіст Ґарет Джонс» Мирослава Прихода.

• Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, професор, директор Інституту дослідження Голодомору звернувся до присутніх: «Голодомор – це стратегія тоталітарної влади задля знищення української ідентичності. Завдання нашого інституту – системне та глибинне вивчення архівів та документів. Перші результати наших досліджень дають надію на великі здобутки в майбутньому».

Для виступу на конференції зареєструвалося більше 40 науковців, 15 з яких — доктори наук. Ця подія охопила дослідників Голодомору не лише з України, а й з США, Франції, Іспанії та Лівану.

На пленарному засіданні, Віктор Брехуненко висвітлив тему дослідження Голодомору як життєвий вибір, Мирослава Антонович розповіла про  співвідношення індивідуального та колективного наміру вчинити геноцид української нації, Ірина Дмитришин, доцент Інституту східних мов і культур (Франція) пояснила, чому Едуард Ерріо вирішив не помічати Голодомор, Володимир Сергійчук показав присутнім архівні документи, аналіз яких, дає підстави говорити про факт смерті з голоду в 1932-1933 роках близько 3,5 млн дітей. Спікерами цього пленарного засідання також були Афіф Абдель Нуор – професор університету Saint Esprit de Kaslik (Ліван) та Вікторія Малько – викладач Каліфорнійського університету Фресно (США).

Василь Марочко, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору, підготував доповідь про доленосний вибір відомого демографа Арсена Хоменка: «Відомий дослідник пов’язує демографію із рівнем колективізації, адже смертність та народжуваність щонайтісніше пов’язані із умовами життя».

Вікторія Малько, викладач Каліфорнійського університету Фресно (США): «Працівників освіти використовували як інструмент ідеологічного впливу на молодь, а тих, хто не хотів служити тоталітарному режиму, було заарештовано. Так, школи у 1932 році не дорахувалися близько 10 000 вчителів, носіїв української ідентичності».

Володимир Сергійчук зазначив: «Початкова школа у 1932 році була обов’язковою й саме завдяки звітам освітянських організацій ми можемо відслідкувати численні втрати дитячих душ. Діти мають найменший вибір — вони не обирають, коли народжуватися.

Архіви, на жаль, у жахливому стані, втрачені свідоцтва як про народження, так і про смерть. Але досліджуючи жертв Голодомору сучасні науковці використовують всі можливі збережені документи (зокрема і дані шкіл), щоб розрахувати втрати від голоду, а також дослідити кількість ненароджених».

Особливим гостем конференції став видавець Марко Мельник. На Міжнародній конференції “Проблеми екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду” він презентував учасникам конференції різні книги: “Голод 1946–1947 рр. в Україні: колективна пам’ять”, “Україна. Голод 1946–1947 рр.: непокараний злочин, забуте добро” та “Уклін ангелу”. Кожний охочий зміг придбати будь-яку книгу за ціною, яку сам встановив. Усі зібрані в рамках акції кошти підуть на спільний проект з часописом “Експрес” з метою встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку на Донеччині у селищі Олександро-Калинове. Громада селища вже багато років мріє про його встановлення. Пам’ятник стане символом ствердження незламності українців прифронтової зони Донбасу. Також там планується ряд просвітницьких та презентаційних заходів на тему Голодомору-геноциду 1932-33 років та масових штучних голодів 1921-23 і 1946-47 років.