Незабаром Великдень, а після нього – поминальні дні. За давньою українською традицією на проводи ми підемо до могил своїх рідних, щоб вшанувати їхню пам’ять, згадати тих, хто вже відійшов у вічність.
Водночас на більшості старих кладовищ є могили, до яких ніхто не прийде. В цих могилах не ховали за християнським обрядом і над ними не ставили хрестів, бо було заборонено; мертвих тут не оплакували, бо живі не мали на це сил; їх роками не згадували, бо про них змушували забути. Так комуністичний режим намагався приховати масштаби вчиненого злочину геноциду та стерти з народної пам’яті будь-яку згадку про його жертв. Йдеться про місця масових поховань жертв Голодомору – спільні могили тих, у кого забрали і хліб, і життя, і вічний спокій.
Через багато років ми повернули собі наше минуле і право на пам’ять. І сьогодні наш обов’язок як нащадків, як представників української нації, що пережила найстрашніший злочин проти людяності – геноцид, дбати про масові поховання. Адже це місця нашого спільного болю і спільної відповідальності.
Ми звертаємося до органів місцевого самоврядування та всіх небайдужих із проханням упорядкувати до поминальних днів місця масових поховань жертв Голодомору на території ваших громад. А також подбати про вже встановлені на кладовищах меморіальні знаки і хрести.
Бо нацією нас робить наша спільна історія, а сильними – знання правди та пам`ять. Будьмо нацією, яка пам’ятає…
