23 квітня 2026 року запрошуємо в Музей Голодомору на презентацію першого тематичного збірника документів і текстів про історію заперечення та замовчування геноциду українського народу – «Теперішні труднощі швидко забудуться». Упорядники, автори передмови та приміток – Андрій Козицький та Михайло Костів.
Спікери:
Володимир В’ЯТРОВИЧ – український політик, історик, публіцист, громадський діяч, кандидат історичних наук.
Андрій КОЗИЦЬКИЙ – старший науковий співробітник відділу досліджень геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Музею Голодомору, кандидат історичних наук.
Михайло КОСТІВ – завідувач відділу досліджень геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Музею Голодомору, доктор філософії в галузі історії.
Наукове видання є зібранням автентичних джерел з історії дезінформаційної кампанії Кремля, метою якої було приховати вчинений ним злочин геноциду. Представлені документи охоплюють широкий період – з 1932 по 2025 роки.
Одним з прикладів цинічного заперечення дійсності та відсутності бажання бачити правду є лист співзасновниці Комуністичної партії Великої Британії Дж. Бошамп, яка 5 вересня 1933 р. писала в редакцію газети «Манчестер ґардіан»: «…я протягом липня цього року проїхала багато сотень миль радянською Україною… я точно не натрапила на жодного трупа, не помітила жодного канібалізму, і навіть жебраки (бо мені справді дозволили побачити жебраків і навіть поговорити з ними) виглядали ситими і не їли хліб, який їм давали, а ховали його у вже наполовину наповнені мішки. Ніхто навіть не згадував слова “голод”, селяни і робітники були веселі й ситі…» (повний текст читайте в презентованому збірнику).
Заперечення Голодомору ніколи не припинялося. У різні історичні періоди воно набирало розмаїтих форм, але завжди залишалося вагомою складовою пропаганди, яку провадив в Україні та за її межами СРСР. Після розпаду Радянського Союзу цю практику в новій, дещо модифікованій формі продовжила російська федерація. Лейтмотивом радянської інформаційної політики щодо Голодомору могли б стати слова американського кореспондента Волтера Дюранті, який, заперечуючи навесні 1933 р. факт голоду в Україні й на Північному Кавказі, цинічно писав: “Теперішні труднощі швидко забудуться”.
Правда про Голодомор є смертельно небезпечною для тоталітарного режиму сучасної росії. Тому важливим є подальше вивчення документів про стратегії й заходи з його заперечення, що залежить від введення в науковий обіг пов’язаних джерельних матеріалів. Пропонована увазі читача книга покликана принаймні частково заповнити цю лакуну. У збірнику представлені переклади з англійської, французької, польської та російської мов.
Видання призначене для істориків, політологів, журналістів, усіх, хто цікавиться історією Голодомору, а також інформаційною складовою гібридної війни росії проти України.
Коли: 23 квітня 2026 року, у четвер, о 18:30
Де: Зала пам’яті Музею Голодомору (вул. Івана Мазепи, 15-А).
Вхід вільний за попередньою реєстрацією!
Зареєструватися можна тут
