Як розповідати про Голодомор дітям?

Розповідати чи ні?

Часто батьки ставлять собі це питання, адже історія Голодомору – одна з найтрагічніших і найважчих для пояснення сторінок історії України. Основні аргументи батьків, які оминають тему Голодомору: «складна тема», «травма для дітей», «занадто рано», «колись дізнаються», «це було давно».

Про Голодомор діти дізнаються в будь-якому випадку. Це може статись у школі, під час розмови між дорослими, перегляду фільму чи на сторінках книги. Але яким буде це перше знайомство? Чи не натрапить дитина на матеріал, який не зможе самостійно осмислити? Психологи доводять, що травматичні теми дітям слід обговорювати із дорослими, яким вони довіряють. У більшості випадків, звичайно, це батьки. Мама і тато — люди, що проявляють любов і турботу, поруч з ними дитина почувається у безпеці. Батьки ж, своєю чергою, часто намагаються вберегти дітей від негативних емоцій, і тому замовчують теми, пов’язані зі злочинами, смертю та скорботою. Чи буде це корисно для дитини? Спеціалісти переконують: не варто уникати таких розмов і відкладати їх на потім. Краще підготуватися, створити спокійну атмосферу, контролювати емоції та підбирати прості слова для пояснень.

То як же розповідати дітям про Голодомор?

Спершу варто визначити певні маркери, наприклад, окреслити табу.

Не рекомендуємо:

– показувати фотографії українців, убитих голодом;

– розповідати про фізичні та моральні страждання голодуючих;

– обговорювати канібалізм та інші подібні ситуації, що ставалися під час Голодомору;

– переглядати документальні та художні фільми про Голодомор, розраховані на дорослу аудиторію.

З чого почати?

Розмову про Голодомор найкраще розпочати зі складання родинного дерева.

Розкажіть про життя старших членів родини — ваших батьків. Опісля перейдіть до розповіді про прадідусів та прабабусь. Зазначте місце їхнього проживання, вид діяльності, сімейні традиції та цікаві факти з їхньої біографії. Добре, коли свою розповідь ви зможете супроводжувати відповідними родинними фото. Так можна дійти до покоління, що жило під час Голодомору. Особисті історії (спогади) легко сприймати, особливо якщо це розповідь про власну родину.

Завантажити шаблон родинного дерева можна за посиланням.

Зрозуміло, що про події майже 90-річної давності багато українців зовсім не зберегли сімейних спогадів Також 7 сучасних областей України (Закарпатська, Чернівецька, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська та Рівненська) не входили до складу СССР, тому там Голодомору там не було.

Як вчинити тоді?

Музей Голодомору-геноциду створив онлайн-ресурс, де зібрані історії очевидців Голодомору 1932–1933 років. Тут ви можете знайти спогади людей, що проживали під час Голодомору у вашій місцевості. Сторінка «Свідчення» містить відео- й аудіосвідчення, фото та оцифровані текстові розповіді. Радимо вам ознайомитися з цими історіями, а опісля запропонувати дитині переглянути відео або переповісти історію очевидця Голодомору. Варто врахувати, що діти часто не знають, як жили українці у 1930-х роках, тому в них виникне багато питань. Не потрібно соромитися, якщо ви не знатимете відповідей на них. Скажіть, що ви дізнаєтеся їх разом.

Які моменти слід пояснити? 

По-перше, потрібно розповісти, що в 1932–1933 роках український народ не мав власної держави, попри те, що було чимало спроб її відновити і за Богдана Хмельницького, і за Івана Мазепи. А 100 років тому (1917–1920 рр.) Україна стала державою — проголосила Українську Народну Республіку, яку визнали багато європейських країн. Однак почалася агресія з боку Росії – російські війська захопили українську територію (як сьогодні — Крим та частину Донбасу). Згодом вся Україна, крім семи сучасних західних областей, було окупована і опинилася у складі новоствореного Росією Совєцького Союзу зі столицею в Москві. Керували країною комуністи, а очолював державу Сталін. Злочин Голодомору організували саме вони.

По-друге, слід пояснити, що українці й далі прагнули бути господарями на своїй землі, мати незалежну державу. Український народ повставав проти комуністичного режим, і змін, які він намагався впроваджувати.

По-третє, причиною голоду були дії комуністичного режиму, тому що вирощене зерно, картоплю та інші продукти в українців відібрали. Люди голодували не через несприятливі погодні умови чи неврожай і не тому, що лінувалися працювати (український народ – працьовитий, щодня люди трудилися на землі, займалися господарством).

По-четверте, Сталін з іншими комуністами вчинили Голодомор, аби зламати опір українців, відбити в них бажання створювати свою державу. Він хотів, щоб його боялися та миттєво виконували його накази.

Саме такі моменти варто згадати в короткому історичному екскурсі. За посиланням ви можете ознайомитися із темою детальніше та сформувати основу бесіди. Розповідаючи про Голодомор, варто зробити акцент на проявах людяності та взаємодопомоги під час голоду, а також фактах спротиву населення діям режиму.

Пропонуємо для спільного перегляду художній короткометражний фільм про Голодомор «Червоне намисто». В основі сюжету історія дівчинки Антоніни, яка описує життя своєї сім’ї під час Голодомору 1932–1933 років. Фільм дає можливість співпереживати героям під час випробувань, але має оптимістичний фінал.

Дитина має право засуджувати дії організаторів та виконавців Голодомору. Негативне ставлення до вчинків людей, які спричинили смерть мільйонів, — цілком нормальна реакція. Разом із почуттям несправедливості також розвивається емпатія до жертв. Відповідно, постає питання: що робити, щоб подібні злочини не повторювалися зараз?

Розповідаючи дітям про геноциди та інші злочини, ми прагнемо уникнути їх повторення в майбутньому. Пояснюйте дітям, що таке толерантність, ненасильство, співчуття та повага, адже це риси, з якими людина не народжується. Їх вона набуває у процесі виховання. Висловлюйте свою думку щодо несправедливості, пояснюйте, як слід чинити в таких ситуаціях. Недаремно сьогодні гостро постали на часі теми булінгу та інклюзії. До того ж власний приклад батьків є найкращим засобом виховання. Ваші переконання, ставлення до людей і добрі справи стануть фундаментом для формування світогляду та поведінки дітей.

На завершення було б чудово виконати разом із дітьми творче завдання — малюнок, аплікацію, вірш тощо. Через творчість простіше вивільнити емоції, викликані темою. На заняттях в Музеї ми створюємо з дітьми свічі пам’яті та пам’ятні значки з колосками. Бронюйте екскурсії та освітні заняття за посиланням. Також пропонуємо відвідати музей онлайн — наша відеоекскурсія доступна з дому, школи чи будь-якого куточка світу. 

Пам’ятайте: ніхто не знає ваших дітей краще за вас, а наші поради — це тільки рекомендації. Будьте чесними та відкритими у спілкуванні з дітьми, і ви обов’язково отримаєте позитивний результат.

Підготувала Ольга Вигодованець, екскурсоводка та лекторка Музею Голодомору.