У п’ятницю, 18 серпня, ми побували в гостях у 103-річної Любові Ярош з села Ходорків на Житомирщині. Привітали її з нещодавнім днем народження та вручили Подяку від Музею за співпрацю, збереження національної пам’яті і волонтерську роботу.
«Національний музей Голодомору-геноциду висловлює щиру вдячність Любові Григорівні ЯРОШ та її родині за співпрацю, збереження історичної пам’яті та поширення правди про Голодомор, а також за активну життєву позицію та допомогу ЗСУ. Пам’ятаючи минуле – бережемо історію України! Допомагаючи війську – наближаємо Перемогу!» — йдеться у тексті Подяки.
Любов Григорівну з доньками Галиною і Валентиною ми застали за роботою: жінки доплітали вже 29-ту за ліком кікімору, яку передадуть воїнам ЗСУ. До допомоги українським військовим волонтерки долучилися в серпні минулого року, тобто рівно рік тому. За цей час вони сплели майже три десятки кікімор, зокрема й одну особливо велику — для маскування техніки. Завдання пані Люби, яка вже не дуже добре бачить, — розпускати мішковину на нитки, а доньки вплітають їх у сітку — основу майбутньої кікімори.
Крім того 103-річна Любов Григорівна, як свідок Голодомору, часто зустрічається з журналістами, зокрема, й іноземними та розповідає про пережитий її родиною геноцид 1932—1933 років. В пані Люби вже побували репортери «Німецької хвилі», CNN, японського та італійського телебачення. Кожен такий сюжет — це наш голос правди за кордоном про Голодомор-геноцид, який довгі роки замовчувався Совєцьким Союзом. Це дозволяє іноземним громадянам краще розуміти глибинні причини і нинішньої війни.
Щиро вдячні пані Любові та її родині за розуміння цієї важливої місії, за активну життєву позицію та волонтерську роботу!
Прощаємося з пані Любою і кажемо, що хочемо зустрітися з нею ще й через рік. «Зустрінемось. Головне, аби ця війна, діти, закінчилася. Дожити до Перемоги – моя велика мрія», — каже жінка, троє онуків якої також захищають Україну.
Хай збудеться, пані Любо!
Більше про Любов Ярош — у нашій публікації від 2022 року.
Свідчення Любові Ярош — читайте тут.
