«Україна належить до тих країн, які в своєму підтоталітарному минулому пережили одну з найбільших трагедій в історії людської цивілізації – геноцид». Ці слова, викарбувані на склі дверей нашого Музею, належать американському історику Джеймсу Мейсу.
Сьогодні відомому політологу, досліднику Голодомору мало би виповнитися 70 років.
Він народився 18 лютого 1952 року в родині індіанців із племені черокі. Колись і його народ пройшов так званою «дорогою сліз» – 1835 року індіанців черокі примусово виселили з корінних земель у Північній Кароліні та Джорджії до Оклахоми. Коли почує під час лекції в університеті від професора Романа Шпорлюка про трагедію українців, то спочатку не повірить: хіба ж можна приховати злочин такого масштабу?! А потім наполегливо і прискіпливо «розкопуватиме» цю тему, самотужки вивчатиме українську мову, щоб розуміти документи. І вже очолюючи Комісію комітету Конгресу США з вивчення Голоду в Україні, дійде висновку: «Йосиф Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932—1933 роках».
На той час в самій Україні ще тільки почали відкривати завісу таємничості над найбільшою катастрофою свого минулого.
Згодом і українські науковці сприймуть його концепцію Голодомору як геноциду, відтак дослідження вийдуть на зовсім інший рівень, наберуть зовсім іншого звучання і потужності.
У 1993 році Джеймс Мейс переїхав в Україну та продовжив свою наукову роботу. «Ваші мертві вибрали мене», – повторював історик, який став голосом і адвокатом мільйонів загиблих українців.
Працював викладачем Національного університету «Києво-Могилянська академія», у всеукраїнській газеті «День».
Український період історика був надзвичайно плідним. «Його інтелектуальна продуктивність періоду 90-х років і до останніх днів вражала — 125 наукових і публіцистичних статей. Це в 5 разів більше, ніж він написав у США!» — зазначає провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Василь Марочко.
Саме Джеймс Мейс започаткував всеукраїнську традицію символічного вшанування жертв Голодомору «Свічка у вікні». Вважав, що ця людяна акція стане перегукуванням поколінь, даниною пам’яті померлим, яку може віддати кожен навіть не виходячи з дому. Багато-багато вогників у вікнах, як свідчення того, що ми не забули своє минуле і тих, кого втратили…
Історик раптово помер 3 травня 2004 року. Йому було лише 52 роки. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
В Україні на сьогодні видано низку книг і праць історика: «День і вічність Джеймса Мейса», «Ваші мертві вибрали мене», «Свіча Джеймса Мейса», «Україна: матеріалізація привидів», окремою книжкою вийшла його докторська дисертація «Комунізм та дилеми національного визволення: національний комунізм у радянській Україні 1918–1933». Також опубліковано україномовне видання матеріалів у 4-х томах американської Комісії з вивчення Великого Голоду в Україні, які очолював Джеймс Мейс.
