Геноцид призвів до появи в українців страху бути знищеними за прояви українськості і став причиною деформації української ідентичності. Страх говорити правду про Голодомор, бути українцем, тривала депресія, бажання забути все, що сталося, призвело до втрати індивідуальної й колективної пам’яті, історичної правди про злочин геноциду та появи історичної колективної психотравми української нації. Нащадки жертв отримали травму геноциду – одну з найважчих серед інших видів колективних травм.
Репресивна політика приховування комуністичним режимом правди про злочин геноциду та нищення історичної пам’яті призвела до подальшої травматизації української нації. Відсутність пам’яті про злочин геноциду в українців зумовила політичний і моральний дискомфорт та роздвоєння національної свідомості сучасного українського суспільства.
27 листопада о 16.00 запали свічку пам’яті на згадку про 10 млн 500 тис. українців знищених комуністичним тоталітарним режимом у 1932–1933 роках.
