20 років тому відійшов у вічність американський історик, дослідник Голодомору-геноциду в Україні Джеймс Мейс. Співробітники Музею Голодомору сьогодні побували на могилі науковця на Байковому кладовищі та вшанували його пам’ять, поклавши квіти та запаливши лампадки – символічні свічки Мейса.
Джеймс Мейс – один із небагатьох вчених неукраїнського походження, що глибоко досліджував історію України. У 1985 році очолив Комісію комітету Конгресу США з вивчення Голоду в Україні, яка збирала документальні та усні свідчення про трагічні події 1932—1933 років. Він одним із перших у світі академічної науки назвав Голодомор геноцидом, сталося це у 1982 році на науковій конференції в Ізраїлі. У 1993 році переїхав в Україну, де викладав у Києво-Могилянській академії та працював у газеті «День». Саме Мейсу належить ідея запалення свічки у вікні – традиції вшанування померлих від геноциду, без якої сьогодні важко уявити День пам’яті жертв Голодомору.
3 травня 2004 року Джеймс Мейс передчасно пішов у засвіти у віці всього 52-х років. Його коротке, але насичене подіями життя, чимала частина якого була присвячена Україні, відображає надгробний пам’ятник. Тут Мейс зображений у вигляді метеорита, який стрімко ввійшов в атмосферу України та згорів, залишивши по собі вагомий слід – свої праці й знання, які символізує розгорнута книжка (скульптор Володимир Корень).
«На початку 1990-х дослідник приїхав в Україну, щоб бути ближче до джерел, а головне, що в нього було відчуття місії, – зазначає Андрій Іванець, провідний науковий співробітник Музею Голодомору. – Він образно казав, що «ваші мертві вибрали мене», а ще відповідав, коли його в Америці питали, чому він займається темою України, що своєму народу я вже не допоможу, а українцям ще можу допомогти. Його робота справді стала опертям для багатьох українців у житті, усвідомленням правди, відкривала невідомі для світу сторінки жахливої трагедії українського народу. На жаль, він не був належним чином поцінований і почутий в Україні, бо ще в 1990-х роках попереджав: як тільки росія трохи зміцніє, вона нападе на Україну. Сьогодні ми в цьому переконалися. І якби Мейс був почутий раніше, ми мали б набагато менше жертв у цій війні».
Дмитро Білий, завідувач відділу досліджень Голодомору-геноциду та масових штучних голодів музею, наголосив, що за своє коротке життя Джеймс Мейс встиг багато зробити та залишив для нас свою багату спадщину – книги, наукові статті, публіцистику. «Його слова звучать, вони є, вони завжди будуть. Велика честь та повага від українців. Пам’ять про нього завжди буде залишатися з нами».
Дякуємо, вам, пане Мейсе, що ви були в України. Вічний спокій і світла пам’ять… Пам’ятаємо…
