26 квітня 1986 року, 1:23 ночі. Україна безтурботно дивиться сни, не підозрюючи, що саме в цей момент стався вибух на ЧАЕС. Він матиме не тільки техногенні наслідки, з якими людство ще не стикалося в своїй історії. Він підважить надміцний фундамент імперії зла та стане одним із каталізаторів розпаду СРСР. Попри проголошений рік тому курс на перебудову і гласність, державна система продовжувала працювати за старими правилами. І першою реакцією Москви було – приховати правду про аварію та її наслідки. Брехати і заперечувати вона вміла і не раз це робила, зокрема й під час Голодомору. От і тепер важливішими були політичні інтереси, а не турбота про людей, що опинилися перед смертельною загрозою. Проте цього разу політичне шулерство вже не могло врятувати наскрізь прогнилу совєтську систему.
Чорнобильська аварія призвела до непоправних економічних, соціальних і гуманітарних наслідків, вдарила по демографії та здоров’ю української нації.
Ось лише деякі вражаючі факти:
30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії;
500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів;
90 784 особи було евакуйовано з 81 населеного пункту України до кінця літа 1986 року;
понад 600 тисяч людей були задіяні в ліквідації аварії – боролися з вогнем і розчищали завали;
2293 українських міст і селищ були забруднені радіонуклідами.
Сьогодні росія знову використовує «мирний атом» як інструмент тиску. Запорізька АЕС захоплена окупантами і не раз була на межі аварійних ситуацій, а об’єкт «Укриття» над Чорнобильською АЕС зазнавав атаки російських дронів. Це створює постійну загрозу не лише для України, а й для всієї Європи, адже наслідки ядерних ризиків не знають кордонів. Світ має чітко усвідомлювати цю небезпеку й реагувати на неї рішуче.
Чорнобиль нагадує і застерігає, ми – пам’ятаємо…
40 років Чорнобильської катастрофи – найбільшої техногенної аварії в історії людства
