Акція Музею Голодомору до Дня вишиванки надихнула киянку Валентину Рудницьку передати власні родинні реліквії нашому закладу. У вівторок, 23 травня, пані Валентина передала до Фондів Музею старовинну сорочку та вишитий рушник.
«Цій сорочці більше ста років і належала вона моїй бабусі Парасці Клименко з села Нижча Дубешня Вишгородського району на Київщині, – розповіла дарувальниця. – Бабуся вишила її власноруч, і ця сімейна реліквія довгий час зберігалася в родині. Але надихнувшись прикладом своєї сусідки Анни Ткач, яка передала родинну сорочку, останнім власником якої був її чоловік, воїн ЗСУ Дмитро Нєкіпєлов, я зрозуміла, що наша спадщина не повинна лежати в шафах, а має бути експонатом музею. Бо це ідентифікатор нашої нації, наша візитка і саме через такі цінні родинні речі, які дивом збереглися у вихорі драматичних подій минулого століття, ми можемо розповісти світові, хто ми і які ми були».
Пані Валентина зазначає, що родина бабусі вижила в Голодомор завдяки лісу. Вони жили біля нього і ліс їх годував – гриби, ягоди допомогли протриматися до нового врожаю.
Вишитий рушник, який подарувала нам жінка, трошки «молодший» – він теж належав Парасці Клименко, але був подарований їй невісткою вже у повоєнні роки.
Щиро вдячні Валентині Рудницькій за подарунки і спогади.
Водночас звертаємося до всіх небайдужих: якщо ви маєте речі або світлини періоду Голодомору та готові передати їх до музею, напишіть нам на адресу [email protected] або в приватних повідомленнях у соцмережах.
