У Дніпрі відбувся захід «Музеї на лінії пам’яті: як локальні інституції осмислюють протидію геноцидальній політиці агресора». Під час дискусії учасники обговорили вшанування жертв Голодомору, збереження та відновлення національної пам’яті України. Порушили і питання голоду українських військових під час полону.
Учасниками заходу стали представники міської влади Дніпра, Національного музею Голодомору-геноциду, Українського інституту національної пам’яті історики, дослідники, представники міського Музею спротиву Голодомору. Вони обговорили необхідність створення музеїв Голодомору у містах України, які б висвітлювали і локальні прояви голоду як інструменту геноциду українського народу.
Музей Голодомору представляла провідна наукова спіробітниця відділу досліджень Голодомору та масових штучних голодів, докторка історичних наук, професорка Наталя Романець.
«Ми з упевненістю можемо порівнювати Голодомор минулого століття з голодом, який відчувають українські військові у полоні чи люди на окупованих росією територіях. Адже найбільші тортури, за словами воїнів, – це тортури голодом. Коли у них була нестача їжі, то інші питання відходили на другий план. Це саме те, що переживали люди під час Голодомору 32-33 років. Ну і не забуваємо про те, що коли росія заходить на українську територію, то перше, що вона робить, це знищує підручники з історії України, всю літературу, написану української мовою, та починає промивати мозок. Це також методи впливу на людей, які застосовувалися у 30-х роках і які використовують у нинішній час», — наголосила Наталя Романець.
