У березні співробітниці відділу усної історії Голодомору Юлія Коцур, Софія Дяченко та Леся Клименко відвідали місто Вишневе, аби поспілкуватися з 96-річною Олександрою Рябенко.
Олександра Петрівна народилася 1927 року в селі Пречиське (під час Голодомору — Харківської обл., нині — село Червоне на Київщині). Її родина постраждала під час колективізації та Голодомору: відібрали коней і корову. Батько був головою села до 1930 року, але потім не захотів розкуркулювати людей і відмовився від посади. Зрештою, у 1938 році його репресували як ворога народу. «На все життя батька забрали, а матір… «Петлюрівка!» — все іздівалися над матір’ю», — згадує жінка (відео можна переглянути тут).
Олександра Петрівна розповідає про свою маму, яка на 5 років потрапила в заслання через «необережне висловлювання». «Мати згадувала, як їй одна казала: “Ти Тетяно, усе Богу молишся! А бачиш куди тебе Бог послав”. А мати: “Мене сюди не Бог послав, а лихі люди!”»
Вся історія очевидиці Голодомору Олександри Рябенко незабаром буде оприлюднена на нашому онлайн-ресурсі «Свідчення».
