9 серпня 2017 року завідувач науково-дослідного відділу Юлія Коцур спільно з фотографом Ксенією Пілявською, яка на волонтерських засадах співпрацює з «Меморіалом жертв Голодомору» відвідали очевидця Голодомору з міста Березань на Київщині Галину Рих.
В свої 95 років пані Галина очолює Березанський краєзнавчий музей імені Тараса Шевченка, який вона фактично створила та присвятила його розвитку близько 50 років свого життя. В 2017 році Національний реєстр рекордів назвав жінку «Найповажнішого віку директор музею», зарахувавши до національного рекорду.
На долю цієї фантастичної жінки випало немало горя, бо народилася українкою і на українській землі. Її дитинство перевернув геноцид 1932-1933 років в Україні. На щастя, родина Рих вижила. Але з пам’яті не зникають до тепер біль, страждання і жах Голодомору. Чи не найбільше жінці запам’ятався епізод конфіскації активістами жорен, які давали селянам шанс на виживання: «Приходять до нас… Троє дітей… Як бить жорна?… Батько каже: «Шо ж ви робите??? Страданіє, голод отакий!.. Погібаніє!..» Той київський: « Погібайте, нам без інтересу, шо ви погібаєте…» І взяли побили жорна… Ми плачемо: «Дядечку, не бийте жорна!..» Побили… І по горах лазять, шукають… Так ото, матуся пекла, із полови гречаної, воно чорне, як земля. Немає ніякого наїдку. Страшно було…»
Секрет свого довголіття жінка бачить у любові до справи всього свого життя: «А я живу через те, що я люблю цей музей. Люблю роботу… Приходять різні люди, я із задоволенням розповідаю.»
Так і в день запису інтерв’ю пані Галина провела екскурсію відвідувачам Березанського краєзнавчого музею, де не забула згадати і про Голодомор, від якого в Березані загинуло близько 800 осіб.
Дякуємо за чудові фото Ксенії Пілявській.
