24 жовтня 2019 року до нашого музею завітав свідок Голодомору Василь Іванович Циба. Школярі та студенти отримали можливість з перших вуст дізналися про складне життя в роки Голодомору-геноциду та способи виживання в цей час.
Василь Циба народився в 1927 році в селі Райгородок, Коропського району, Чернігівської області. Скоро свідок святкуватиме своє 93-річчя, але і дотепер він пам’ятає «полювання на хом’яків» разом з братами, завдяки якому і вижили: «Там дві нори завжди у хом’яка, то вже я на одній норі стою, а в другу наливають воду, уже з кийочком, щоб ударить».
Наш гість розповів, як з братами збирав колоски на полях, що давали шанс на виживання. Хоча згідно Постанови від 7 серпня 1932 року за підібрані з колгоспного поля колоски чи знайдену мерзлу картоплину дітей та дорослих жорстоко карали: били, ув’язнювали або засуджували до розстрілу. «Ну якщо поймають дорослого, то прямо в тюрьму, кажуть, було. А в нас посилали дітей. Ми йшли, то один стояв на стрьомє, шоб дивиться з села, коли буде вершник їхать (вони об’їзд робили, ганяли), то шоб звук давать. То шоб там ми десь в кустах чи в в ровчаках ховались, шоб не видно було. О, так ми оце собирали колоски, обов’язково собирали, іначе не можна було і прожить» – згадує Василь Іванович.
Слідкуйте за анонсами. У рамках проекту «Усна історія Голодомору» музей запрошує на відкриті лекції свідків. Почуйте і Ви правду з перших вуст!
