В останній місяць літа музейна команда вирушила в чергову експедицію. За три тижні польових досліджень наші колеги з відділу усної історії Голодомору проїхали понад чотири тисячі кілометрів, відвідали 38 населених пунктів та побували в чотирьох областях – на Чернігівщині, Черкащині, Одещині та Хмельниччині. В рамках експедиції вони зафіксували свідчення 76 респондентів – свідків Голодомору та масового штучного голоду 1946–1947 років.
Кожна область, кожне село, кожне знайомство вражали й залишали сильні емоції. Так, у селі Липів Ріг Вертіївської громади Ніжинського району на Чернігівщині ми поспілкувалися з Марією Іллівною Крисою. Пані Марія народилася в голодному 1933 році, вижила, пережила післявоєнний голод 1946–1947 років. Вона показала нам свої найдорожчі родинні реліквії: спідницю, вишиту сорочку та коралі матері, які в родині зуміли зберегти попри голодне лихоліття.
У селі Стрільники Бахмацької громади Ніжинського району Чернігівської області ми познайомилися з найстаршою респонденткою цієї експедиції 102-річною Марією Андріївною Рябоконь. А в селищі Лиманське Роздільнянського району на Одещині поговорили з Володимиром Степановичем Радовським, 1938 р. н. Він розповів, як усупереч волі мачухи ділився хлібом із сусідською дівчинкою Нелею, яка згодом стала його дружиною.
На Хмельниччині в селі Шарівка ми зафіксували історію порятунку односельчан під час Голодомору. Голова колгоспу Володимир Косак у 1932 році, отримавши наказ віддати увесь хліб державі, роздав збіжжя з колгоспної комори людям і сказав його заховати. Це врятувало село від голоду.
Також під час своїх поїздок ми поповнили нашу музейну колекцію. Маруся Кирилівна Семенюк, 1935 р. н., з села Іржавець Ічнянської громади Прилуцького району Чернігівщини передала нам два рушники, які вишила особисто, і один рушник, яким підв’язувалася на своєму весіллі, подарований їй матір’ю.
А Федір Іванович Уманець, 1940 р. н., зберіг та передав нам унікальні документи свого батька, якого у 1933 році виселили на Сибір, а також документи розкуркуленого дідуся, зокрема, оригінальний земельний план села 1910 року, де позначено шматок наділу, що належав сім’ї.
Наша експедиція відбулася в межах проєкту «Підтримка Національного музею Голодомору-геноциду в Україні», який реалізує Cowater International у партнерстві з Canada-Ukraine Foundation, за фінансування Canada’s International Development – Global Affairs Canada.
Додамо, що в цю дослідницьку мандрівку ми вперше вирушили на своєму музейному авто! Місткий і комфортний автомобіль, який і надалі допомагатиме нам в роботі, для Музею придбали також наші канадські партнери.
А ще ця надважлива поїздка стала можливою завдяки підтримці мережі АЗК OKKO.
Щиро дякуємо всім, хто долучився, аби цей задум було реалізовано! Попереду – ще два тижні експедиції! Отже – далі буде!
