Друзі, дякуємо всім, хто попри складну для всієї України ніч, завітав 30 жовтня в Музей Голодомору на лекцію «Чому нам досі #какаяразніца: 400 років українського лінгвоциду».
Безмежно вдячні відомій блогерці і філологині за фахом Софії Безверхій за змістовну і насичену розповідь про численні утиски, репресії та заборони української мови. Та про те, як ми вистояли в умовах лінгвоциду і зберегли свою мову.
«Кажуть, дитино, що мова наша — солов’їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов’їв, дитино», — звернулася насамкінець до залу Софія Безверха словами з відомого твору Івана Малковича.
Напевно, багато хто почув сьогодні нові для себе факти і аргументи. Тож захищаймо свій мовний простір! Говорімо українською!
