З 2 по 17 жовтня 1990 року на площу Жовтневої Революції в Києві на мирний протест вийшли студенти. Тоталітарна радянська імперія доживала своє і вже давно не була ефективним утворенням. Проте спроби реанімувати її тривали: передбачалося підписання нового союзного договору. І Україна, яка щойно, в липні 1990-го, ухвалила Декларацію про державний суверенітет, теж мала бути серед підписантів. Щоб не допустити цього, найактивніша частина суспільства – студентська молодь – зважилась на нечуване – відкритий масовий протест.
Протестанти висунули п’ять жорстких вимог:
– відправити у відставку голову Ради Міністрів УРСР Віталія Масола, що уособлював стару номенклатуру;
– достроково припинити повноваження Верховної Ради УРСР та призначити нові вибори;
– не допустити підписання нового союзного договору;
– повернути в Україну солдатів, які проходять строкову службу за її межами, та гарантувати юнакам подальших призовів службу на території республіки;
– ухвалити закон про націоналізацію майна Компартії УРСР та Ленінської комуністичної спілки молоді України.
Найвідчайдушніші учасники протесту оголосили голодування. Таких, згідно з журналами реєстрації, було загалом близько чотирьох сотень осіб.
Молодь підтримали інтелігенція і кияни. Стара система, яка намагалася вдавати демократичні зміни, не розуміла, що протиставити масовому протесту. Але й ігнорувати його не могла. І, зрештою, здалася. Чотири із п’яти вимог було виконано (окрім дострокових виборів до Верховної Ради). Та і це була перемога. Саме тоді українськими студентами було доведено: сила – в єдності, разом можна здолати все, навіть систему.
…Невдовзі Україна відновила свою незалежність, площа Жовтневої революції стала майданом Незалежності, а події жовтня 1990-го стали називати Революцією на граніті. Імперія впала, спіткнувшись зокрема і об граніт київського Майдану.
Революція на граніті – це свідчення того, як можуть втілюватися у життя навіть найсміливіші мрії. Сьогодні – це приклад, який надихає і додає віри. Стійкості й сил усім нам у подальшій боротьбі!
