22 травня 2019 року виповнилось 100 років відтоді, коли склепіння Військового Микільського собору у Києві на Печерську були залиті голосами хору, який супроводжував літургію, що вперше в історії лунала українською мовою. Диригував хором видатний композитор Микола Леонтович., а служив службу Василь (Липківський). Та вже за дуже короткий час Микола Леонтович був вбитий більшовицьким чекістом; Митрополит Київський і всієї України УАПЦ Василь (Липківський) — розстріляний за вироком «трійки» НКВД, а сам собор, збудований у XVII ст. на кошти Івана Мазепи, — зруйнований.
Це був тільки початок злочинів, які вчинила більшовицька влада, окупувавши Україну. Тисячі зруйнованих церков і репресованих священиків стали «зажинком» напередодні великих «жнив скорботи», якими став геноцид — Голодомор 1932–1933 рр. Після Другої світової війни другою віч-на-віч з окупантами опинилася Українська Греко-Католицька Церква.
Саме про двобій більшовиків і радянської влади з церквою та її відродження й розповідає виставка Національного музею Голодомору-геноциду під назвою «ЦЕРКВА НА ЗАХИСТІ ХРИСТИЯНСЬКОГО І НАЦІОНАЛЬНОГО».
До уваги відвідувачів були представлені копії оригіналів Томосу про автокефалію 1924 р. та Томосу про автокефалію 2019 р., інформаційні плакати, унікальні історичні світлини з фондів Львівського музею історії релігії (м. Львів), з колекції о. Севастіяна Дмитруха (м. Львів), зі збірки проекту «Локальна історія» (м. Львів), та частина фотопроекту Андрія Германа (Київ) з історії втрачених храмів Києва.
Родзинкою виставки є колекція раритетних видань з історії формування УАПЦ у 20–40-ві роки ХХ ст. з приватного зібрання колекціонера та друга музеїв Дмитра Піркла (м. Дніпро).
Виставка тривала з 17 травня до 20 серпня 2019 року.
