Наші музейники поділилися досвідом від участі в американській програмі обміну

У середу, 24 травня, в Музеї Голодомору відбулася зустріч музейників, під час якої співробітники нашого закладу поділилися враженнями та набутим досвідом після участі в проєкті «Увіковічення історії за допомогою просвіти та музеїв» (Memorializing History Through Education and Museums) від посольства США в Україні. На зустріч були запрошені колеги з інших музеїв, а також усі охочі, кому цікавий цей досвід. Приємно, що наш захід відвідав представник Посольства США в Україні Глен Девіс.

Нагадаємо, шестеро співробітників нашого музею в лютому-березні побували в США за цією програмою. В ході трьохтижневого перебування в Сполучених Штатах наші колеги відвідали шість міст – Вашингтон, Нью-Йорк, Філадельфію, Сіетл, Айова-Сіті, Чикаго – та побували в 23 музеях і 10 меморіалах, мали до 10 зустрічей і брифінгів. Серед місць, де вдалося побувати, – Американський меморіальний музей Голокосту у Вашингтоні,  Тихоокеанський науковий центр і Музей популярної культури у Сіетлі, Меморіал та Музей 9/11 у Нью-Йорку, Музей мистецтв Метрополітен, Культурний центр і музей племені Месквакі в штаті Айова, Музей історії чорношкірого населення та освітній центр ДюСейбл і Український національний музей у Чикаго, Меморіал жертвам Голодомору у Вашингтоні, Меморіал ірландського голоду в Нью-Йорку тощо.

На важливості не тільки військової, а й гуманітарної підтримки, яку сьогодні надають Сполучені Штати нашій державі, наголосив представник Посольства США в Україні Глен Девіс.

«Ця допомога включає також підтримку української культури, зокрема, йдеться про американські програми обміну, які щорічно відправляють сотні українців до Сполучених Штатів, щоб вивчати передовий досвід та налагоджувати партнерство, – зазначив пан Девіс. – Метою цього проєкту було дати можливість українським експертам обговорити з американськими колегами концепцію розвитку Музею Голодомору та ознайомитися з кращими практиками меморіалізації історичної травми. Не всі музеї однакові. Деякі виставляють прекрасні твори мистецтва або пам’ятні речі відомих людей. Інші намагаються точно зафіксувати пам’ять про трагічну історичну подію та забезпечити її ніколи не забуття та повторення. Важко зробити це так, щоб він був правдивим, потужним і викликав емоції у відвідувачів. Учасники цієї програми мали можливість побачити, як деякі музеї США вирішують цю проблему, маючи справу з досвідом американських євреїв, корінних американців, афроамериканців та японців».

Про враження від американських музеїв, особливості їх роботи та отриманий конкретний досвід розповіли наші колеги.

«На відміну від українських музеїв, які існують здебільшого за державні кошти, музеї в США самі шукають кошти на своє існування, мають фандрайзингові відділи, цільові фонди, ендаумент, – розповіла про особливості фінансування музеїв у США учасниця програми, заступниця генерального директора Музею Голодомору Ганна Сокиріна. – Музеї працюють зі своїми відвідувачами, громадами, фондами, громадськими організаціями щодо залучення коштів, створюють членські внески та програми. Отримують державні та приватні гранти. Лише найважливіші колекції підтримує держава, федеральний уряд, штат або місто. Крім того, кошти надходять від самої діяльності: продажу послуг – екскурсій, квитків, сувенірів, працюючих музейних кав’ярень (або ресторанів), здачі в оренду своїх приміщень для заходів абсолютно різного характеру: від весіль до політичних дебатів».

За її словами, музей у США є «місцем навчання, дозвілля, відпочинку, місцем зустрічі та науковим центром одночасно».

«В музеї можна провести цілий день, адже для цього створюються усі умови: ти матимеш місце для розмови в дружньому колі, можеш повноцінно поїсти або випити каву, є чим розважити дитину будь-якого віку, послухати концерт, почути цікаву лекцію, за допомогою віртуальної реальності відвідати певну історичну подію, витратити гроші на шопінг тощо. А потім, за тиждень чи місяць, тобі також буде цікаво, бо експозиції та виставки змінюються, організовуються нові заходи… Обслуговування, атракції, атмосфера – усе працює на відвідувача. Музей має стати місцем до якого хочеться повертатись знову і знову, – розповідає Анна Сокиріна. – З музеями, меморіалами, центрами, що досліджують складну історію трохи складніше. Тут так само доводиться апелювати до громади. Надзвичайно потужною скрізь є підтримка музеїв та центрів Голокосту, які контактують між собою та мають значну підтримку різноманітних єврейських фондів та приватних осіб з усього світу»,

Про підходи до формування експозицій та виставок у музеях США своїми враженнями поділилася завідувачка експозиційно-виставковим відділом Яна Гринько. Вона наголосила на широкому використанні мультимедійних засобів та сучасних технологій, на важливості зворотного зв’язку з відвідувачем, який є практично в кожному музеї і дозволяє покращувати й вдосконалювати роботу музею, оперативно реагуючи на запити і побажання своїх відвідувачів.

Співробітниці екскурсійно-освітнього відділу Яна Городняк та Ольга Вигодованець розповіли про підходи до роботи з дітьми в американських музейних закладах. Наприклад, деякі музеї травматичної історії взагалі не працюють з наймолодшими відвідувачами – в Музеї Голокосту у Вашингтоні, приміром, існує обмеження на вхід для дітей до 14 років. Водночас частина музейних закладів велику увагу приділяють саме роботі з дітьми та сімейному відпочинку загалом. Вони активно провадять не тільки пізнавальну і розважальну діяльність, а й виховну та інформаційну, наголошуючи на захисті прав людини, запобіганні всіх видів дискримінації тощо.

Про особливості фондової роботи, а також діджиталізацію музейних зібрань розповіла Марина Принь, головний зберігач фондів Музею Голодомору. За її словами, в американських музеях активно триває оцифрування музейних фондів та 3D–сканування музейних предметів. Такі програми оцифрування дозволять вивести музейні колекції у віртуальний світ, щоб вони стали  доступними користувачам. Адже, скажімо, в Смітсонівському інституті (комплекс культурно-освітніх і наукових установ США) демонструється одночасно лише 1% колекції, а 99% є недоступною широкому загалу. Штучний інтелект загалом активно  використовується в музейній роботі. Для розробки спеціальних програм для музейників залучають відомі компанії, такі як  Microsoft.

Завідувачка відділу усної історії Голодомору Юлія Коцур поділилася особливостями збору та збереження свідчень про певні періоди історії американськими музеями. Їх записом переважно займаються музеї, пов’язані з дослідженням травматичної історії. Хоча не тільки: Музей попкультури (Сіетл), наприклад, записує інтерв’ю з відомими людьми, які зробили внесок у масову культуру.

Національний Музей Голодомору-геноциду щиро вдячний Посольству США в Україні та Державному департаменту США за організацію поїздки, насичену програму та можливість познайомитися з роботою американських колег та музеїв. Набутий досвід ми обов’язкового будемо адаптувати до українських реалій та використовувати у своїй роботі.