Фото будівлі музею, кам'яна свіча на тлі заходу сонця

Історія Національного музею Голодомору-геноциду

В січні 2006 року було оприлюднене спільне рішення КМДА, Міністерства культури і туризму України та Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунальної сфери щодо проведення всеукраїнського відкритого конкурсу на кращий проект Меморіального комплексу пам’яті жертв голодоморів.

28 листопада 2006 року був прийнятий Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», яким на офіційному рівні було визнано Голодомор 1932–1933 років актом геноцидом українського народу та передбачено спорудження Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні.

Натовп людей під парасольками, що слухають виступ біля музею

Автор ідеї Меморіального комплексу — Народний художник України Анатолій Гайдамака. Головний архітектор проекту — Юрій Ковальов, скульптори — Микола Обезюк та Петро Дроздовський. Цитати на алеї «Чорних дошок» підібрав Народний художник України Микола Сядристий.

Акт готовності будівлі до експлуатації підписаний 24 грудня 2009 року. Меморіал зданий в експлуатацію 12 липня 2010 року.

Меморіал жертв Голодомору є першою чергою і складається з декількох частин: дві скульптури янголів, що є символічним входом до музею, площа «Жорна долі», по колу якої розташовані художні скульптури жорен, а в центрі площі — скульптура дівчинки, яка має назву «Гірка пам’ять дитинства». «Свіча пам’яті» оточена комплексом художніх композицій (лелеки, залізні хрести, кам’яні брили, плити із викарбуваними роками злочину проти українського народу). Зала пам’яті — центральна частина Меморіалу, яка наразі виконує функції музею, алея «Чорні дошки» — гранітні плити із переліком населених пунктів, до яких був застосований спеціальний режим винищення населення під час Голодомору. Із 2009 року склалася світла традиція в українському суспільстві — кожної четвертої суботи листопада вшановувати пам’ять жертв Голодомору. Цього дня мешканці міста Києва та гості столиці за участі керівників Української держави збираються на території музею та запалюють свічки у пам’ять про жертв геноциду.

Верхня частина скульптури дівчинки з колосками

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року №435-р, утворено Державний музей «Меморіал жертв голодоморів в Україні».

18 лютого 2010 указом Президента України музею було надано статус національного.

Указом Президента України від 3 лютого 2010 року №98 Меморіал був включений до Державного протоколу та Церемоніалу України. Глави іноземних держав та вищі посадові особи, які прибувають до України з рамках офіційних візитів, відвідують Меморіал жертв Голодомору.

31 липня 2015 року, на підставі законів «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні», «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», «Про культуру», «Про музеї та музейну справу» та за підтримки громадськості, музей було перейменовано з Національного музею «Меморіал жертв голодоморів в Україні» на Національний музей «Меморіал жертв Голодомору».

8 серпня 2019 року, відповідно до наказу Міністерства культури України, офіційну назву музею було змінено у такому варіанті — Національний музей Голодомору-геноциду. Нова назва має на меті акцентувати увагу на геноцидному характері злочину проти українців та відобразити основні види музейної діяльності закладу.

Тепер Національний музей Голодомору-геноциду існує як меморіальна частина («Свіча пам’яті»), а власне музейної частини із відповідною розвиненою інфраструктурою, досі не побудовано.

Будівництво другої черги Музею