Виставка в Угорщині як нагадування про ціну забуття злочинів минулого
Ми вже повідомляли, що в Будапешті 6 червня відкрилася виставка нашого Музею «Голодомор – радянський геноцид українського народу». Більше про виставку, важливість культурної дипломатії, а також співпрацю з Комітетом національної пам’яті Угорщини розповіли наші співробітники під час пресконференції в Українському кризовому медіа центрі. Модерував захід кандидат історичних наук Ігор Стамбол.
«Не секрет, що Угорщина є найскладнішим партнером у ЄС щодо підтримки України, – зазначив Андрій Іванець, провідний науковий співробітник Музею Голодомору, який представляв наш заклад на відкритті виставки. – І саме ось такі зв’язки між культурними інституціями допомагають встановлювати позитивні контакти. Водночас ми бачимо, що в Угорщині є багато людей, які розуміють, що відбувається в Україні, співчувають і підтримують».
Він подякував Комітету, який реалізував цю ініціативу на належному рівні. Та нагадав, що Угорщина була другою країною в Європі, яка визнала Голодомор геноцидом. Це сталося в 2003 році. Попри складнощі українській громаді вдалося пролобіювати це питання.
Про те, як виставка стала можливою в Угорщині, розповіла завідувачка експозиційно-виставкового відділу Яна Гринько.
«У перші дні війни мене як працівницю музею і як громадянку обурила позиція Угорщини і публічне мовчання Комітету національної пам’яті Угорщини. Бо Угорщина – з тих країн, яка теж пережила совєтську окупацію і має травматичне минуле. Я звернулася до Платформи європейської пам’яті і сумління і мене швидко з’єднали з Комітетом. У ході спілкування нам вдалося домовитися про виставку. З огляду на непрості стосунки з Угорщиною, нам дуже важливо було реалізувати цей культурний проєкт, щоб нагадати людям ціну забуття злочинів минулого».
Андрій Іванець розповів також про діяльність Товариства української культури в Угорщині, голова якого пані Ярослава Хортяні свого часу стала двигуном процесу визнання цією країною Голодомору геноцидом. Зокрема, товариство видало книжку українського письменника Олеся Волі «Завірюха» (Hovihar) угорською мовою.
«Українська діаспора в Угорщині чимало робить, щоб доносити до угорського суспільства правду про Голодомор. Зрештою виник запит на художню книжку, бо наукова інформаціє є, але потрібно її достукатися до серця кожного угорця. Ніколетта Олас-Хортяні переклада цю книжку угорською. А до її видання фінансово долучився один із колишніх президентів країни, потім підключилося українське посольство і був другий наклад. Ця книжка досить добре розходилася і є в багатьох бібліотеках країни».