Музею передали зошит з іменами загиблих під час Голодомору людей
…Пасічник Василь з дружиною і 4 дітей, Медвідь Савка з дружиною та 4 дітей, Ґедзь Василь з дітьми – 6 осіб, Филашенко Кость з дружиною і 7 дітей, сім’я Шило – 4-5 осіб…
Цей страшний перелік вбитих голодом українців – із зошита, записи в якому зробив Василь Федорович Козуля, 1924 року народження. У роки Голодомору він мешкав у селі Бубнів Гельмязівського району Полтавської області (нині Золотоніський район Черкаської обл.). Наприкінці 1950-х років село було затоплене внаслідок будівництва Кременчуцької ГЕС. А мешканців Бубнова переселено до сусіднього села Бубнівська Слобідка. Вже тут, з настанням незалежності України, Василь Федорович взяв до рук звичайного учнівського зошита та почав записувати імена загиблих під час Голодомору односельців. Допомагали йому в створенні цього сільського мартиролога сусіди: під час розмов із ними зринали в пам’яті прізвища вбитих голодом людей із зниклого під водою Бубнова.
Василь Козуля відійшов у засвіти у 2004 році, навіть не здогадуючись, яку цінну спадщину залишив на кількох сторінках тоненького учнівського зошита. Адже ні Бубнова, ні Бубнівської Слобідки взагалі немає у всеукраїнському мартиролозі – Національній книзі пам’яті жертв Голодомору в Черкаській області. Тоді як список Василя Козулі містить аж 251 жертву Голодомору. Завдяки цим записам через 90 років їхні імена повернулися із забуття та будуть вписані у Народну книгу пам’яті, яку веде наш Музей.
Син свідка Голодомору – Михайло Васильович Козуля – розповів, що вже після смерті батька, перебираючи його архів, знайшов ці записи. Порадившись, родина вирішила передати мартиролог до Музею Голодомору. На жаль, окрім списку померлих односельців Василь Федорович не залишив інших спогадів. Його син розповідає, що в родині про Голодомор не говорили – давалася взнаки тривала заборона, під якою десятиліттями перебувала ця тема в СРСР. Навіть бабуся, яка пережила Голодомор у дорослому віці, ніколи про це не розповідала.
Наприклад, у списку померлих односельців є Козуля Андрій і Федір. Останній –це батько Василя Федоровича. Але хто такий Андрій, пан Михайло не знає, бо про це не розповідали рідні. Очевидно родич, адже запис вівся родинами, можливо, це був син Федора і брат укладача мартиролога.
Днями зошит із цінними записами передав нашому Музею онук Василя Козулі – Сергій Макарчук. Щиро вдячні родині за цей подарунок та збереження пам’яті свого села.
