Наодинці. Фотовиставка, присвячена дружинам загиблих Героїв
З 27 по 30 квітня 2023 року в Музеї Голодомору пройшла фотовиставка «Наодинці». Це проєкт покликаний підтримати тисячі українських жінок та чоловіків, які втрачають на війні найближчих.
Фотопроєкт ініціювала та реалізувала платформа пам’яті Меморіал. Команда проєкту збирає дані про вбитих у війні цивільних і військових та робить усе, щоб зберегти пам’ять про кожну людину, чиє життя відібрали російські військові.
«Національний музей Голодомору-геноциду збирає свідчення свідків геноцидів українського народу. Персональні історії українських героїв: тих, хто вижив, хто боровся, хто рятував і рятувався сам. Всі вони – наша історія героїзму, яка нині триває і через місію платформи Меморіал», – каже Марина Богуш, заступниця завідувача експозиційно-виставкового відділу Національного музею Голодомору-геноциду.
Авторка фотопроєкту: Катерина Москалюк – журналістка та документальна фотографка. До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну працювала з вразливими темами. Тепер документує наслідки війни.
«Мій фотопроєкт розповідає історії п’яти жінок із різних міст України, чиї чоловіки-військові загинули на війні. Це історії про кохання та втрату, про ніжність та біль. Жінки розповідали про улюблені місця, де любили проводити час з чоловіком, показували речі, які нагадують їм про коханих та про те, як намагаються жити далі. Мій фотопроєкт про жінок, чиї чоловіки вибрали не своє, а наше з вами життя», – каже Катя.
Роботи Катерини були опубліковані у виданнях GEO, Bloomberg Businessweek, Die Zeit, Bird in Flight, The Ukrainians, Ukraїner, Евакуація.City, Заборона, Куншт, Forbes Україна та інших, а також представлені на міжнародних виставках в Україні, США, Великобританії, Данії, Японії, Гонконзі, Кіпрі, Вірменії та інших.
«Наодинці» розповідає про долю п‘яти жінок, які втратили чоловіків на війні:
– Ксенія Бірюкова із Харкова втратила чоловіка Михайла Мітусова в серпні 2022 року.
– Ангеліна Попсуй із Дніпра втратила чоловіка Олександра Попсуя в жовтні 2022 року.
– Індіра Баранецька з Одеси втратила чоловіка Вячеслава Баранецького у вересні 2022 року.
– Марія Онищенко з Києва втратила чоловіка Андрія Онищенка в липні 2022 року.
– Єва Фіалка зі Львова втратила чоловіка Дмитра Фіалку у вересні 2022 року.
«Я зробила татуювання з датами народження та загибелі мого чоловіка, щоб хоч якось заповнити цю порожнечу», – розповідає Єва зі Львова. «Його перстень завжди зі мною. Коли виросте наша донька, то передам його їй», – каже Ксенія із Харкова. «На військовому медальйоні запеклись сліди його крові», – говорить Ангеліна з Дніпра. «Зробила кулон із його ім’ям, так відчуваю його присутність», – ділиться Марія з Києва. «Це горнятко пам’ятає тепло його рук та дотик губ», – пригадує Індіра з Одеси.
«Війна відбирає в тисяч українців їхніх близьких. На плечі вдів і вдівців лягають обов’язки, які раніше вони розділяли з партнерами. Наше велике суспільне завдання – навчитися чути та підтримувати людей, які втратили близьких», – каже шеф-редакторка Меморіалу Анастасія Абрамець.
«Український спротив – та риса нашого характеру, що викарбувалась за роки й десятиліття під тиском зовнішніх обставин. Цей виклик завжди був один: коли у 1920-х роках українські землі окупували більшовики, вони поставили собі за мету знищити українство – нашу культуру, наше повсякдення, спосіб життя, мислення, – нас самих. Ми мали стати частиною їхньої системи. На кону було саме існування українців, тож, безумовно, ми чинили спротив. У 1930-х тисячі жінок і чоловіків, спільно й поодинці, зі зброєю або тим, що могло стати зброєю у руках всіляко протистояли ворогу. На жаль, Голодомор 1932-1933 років, геноцид, який унеможливив фізичне виживання мільйонів, зміг придушити український спротив. Але не його ідею. Сьогодні вона знову актуальна і важлива. Той самий ворог – росія. І український спротив триває», – розмірковує Марина Богуш, заступниця завідувача експозиційно-виставкового відділу Національного музею Голодомору-геноциду.