У Львівській політехніці відбувся реквієм у пам’ять про жертв Голодомору
Напередодні дня пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 академічна спільнота Львівської політехніки організувала реквієм скорботи в головному корпусі Університету та приєдналася до загальнонаціональної ініціативи, запаливши свічки в пам’ять про українців, які померли голодною смертю внаслідок дій злочинного комуністичного режиму.
― Щороку ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору. У вересні в нашому університеті підписали меморандум про співпрацю з Національним музеєм Голодомору-Геноциду, і сьогодні в Політехніці презентуємо виставку музею «Нас вбивали, бо ми ― українці», ― зазначила на початку години-реквієму заступниця голови Товариства «Просвіта» Надія Любомудрова.
У події взяв участь ініціатор створення виставки «Нас вбивали, бо ми ― українці», доктор історичних наук Богдан Левик. Він докладніше розповів про виставку й наголосив на наслідках людської трагедії того часу:
― Виставка складається з 15 тематичних банерів, які охоплюють події 1932–33 років. Фактично кожен українець повинен розуміти, що знання історії ― це ідентифікація його національної приналежності. Та зупинюсь на тому, чого немає у цій виставці. Дослідники Голодомору дуже часто використовують три цифри. 10,5 мільйона жертв ― це число, яке запропонувала Міжнародна асоціація дослідників Голодомору. Є число 6,6 мільйона ― це є суто арифметичний розрахунок, коли у 1939 році був перепис в Україні й отримано мінус 6,6 мільйона ― це не беручи до уваги природній приріст населення за тих сім років. Юридично доведено 3,492 мільйона жертв. Чому? Справа в тому, що книжки про соціальний захист у 1933 році вилучили зі сільських рад і пізніше ― знищили… У 2010 році Апеляційний суд Києва виніс вирок щодо семи осіб, винних в організації і проведенні Голодомору. Безперечно, що нам над цією темою потрібно працювати, адже на сьогодні лише 32 країни визнали Голодомор геноцидом…
Музичний супровід події забезпечували музиканти Народного камерного оркестру «Поліфонія», які виконали чуттєві мелодії, зокрема твори Мирослава Скорика.
