У віці 98 років помер академік Ігор Юхновський
Колектив Національного музею Голодомору-геноциду висловлює співчуття з приводу смерті українського фізика-теоретика, громадського та політичного діяча, засновника та першого Голови Українського інституту національної пам’яті Ігора Рафаїловича Юхновського.
Ігор Рафаїлович народився у 1925 р. у Дубенському повіті Волинського воєводства Польської Республіки, тому про Голодомор в Україні міг знати лише опосередковано. Він згадував, як у роки Голодомору-геноциду у Степані (нині – Сарненський район Рівненської області), де на той час він мешкав з батьками, він бачив змучених голодом людей, які намагалися знайти порятунок від Голодомору зорганізованого радянським режимом.
Ігор Рафаїлович повернувся до теми Голодомору через пів століття вже сформованою людиною, яка пройшла крізь війну, мала видатні здобутки у науці і бажання бути корисною для своєї держави.
Пан Ігор усе своє життя вболівав за те, аби українці залишалися собою і зберігали свою культуру та історію, попри шалені періоди русифікації та радянізації. Коли у 2006 році він очолив Український інститут національної пам’яті, одним з головних завдань Інституту на той час було дослідження теми Голодомору – найбільш закритої, замовчуваної та сфальсифікованої комуністичним режимом. Ігор Рафаїлович був одним з авторів тексту Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Він особисто представив Закон у Верховній Раді перед голосуванням.
Саме за часів головування Ігоря Рафаїловича була створена концепція та побудована перша черга Національного музею Голодомору-геноциду. Він особисто спілкувався із митцями, що пропонували проєкти побудови Музею, занурюючись у кожну деталь.
У 2008 р., з ініціативи Українського інституту національної пам’яті, започатковано та здійснено епохальне видання «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні». У названому багатотомному виданні узагальнено цінні архівні документи, унікальні спомини очевидців та створено один з перших мартирологів загиблих у роки сталінського геноциду.
Важливість розробки теми Голодомору 1932-1933 рр., саме для українського суспільства, для Ігора Рафаїловача стала очевидною під час його спілкування зі свідками трагедії, в очах яких, за його споминами, він бачив страх перед будь якою владою, який закарбувався ще з часів пережитого Голодомору. Саме заради подолання цього страху й справедливої історичної оцінки подій Голодомору 1932-1933 рр. з боку держави, спонукали Ігоря Рафаїловича до самовідданої праці в історичній сфері.
Ми висловлюємо глибоке співчуття родині та друзям пана Ігоря.
Дякуємо Вам за все, що Ви зробили для України, Ігоре Рафаїловичу.
Вічна пам’ять!