Музею передали спогади свідків Голодомору з Вінниччини

Музею Голодомору передали свідчення мешканців сіл Салинці та Мар’янівки, що на Вінничині. Ці спогади про Голодомор 1932—1933 років були зібрані та дбайливо збережені місцевою бібліотекаркою Зоєю Захаровою. Привезла матеріали до Києва та передала в музей Людмила Гарарук.

Серед зібраних матеріалів є особливо цінний список загиблих від голоду мешканців села Салинці, записаний зі слів Миколи Івановича Квасневського, який працював головою сільської ради в Салинцях. Загалом у цьому сільському мартиролозі – більше 130 осіб. Варто зазначити, що в «Національній книзі пам’яті жертв Голодомору Вінницької області» село Салинці взагалі не згадується, отже переданий перелік жертв дозволить повернути із небуття імена десятків людей.

Ось що згадувала про ті часи Анеля Францівна Бондарчук, 1914 р. н.:

«Пройшла селом чутка про те, що бригади активістів ходять по селах, забирають запаси продуктів і скотину. Батьки тримали корову, вони завели її у ліс і там зарізали. М’ясо сховали у погребі, вхід до якого був у хаті. Бригада все одно знайшла яловичину, вимели все, навіть з горняток позабирали рештки їжі.

Батьки закопали при вході в клуню три бочки пшениці. Коли бригада ходила з обшуком, то один з її членів провалився в землю, бо прогнила одна з бочок і під його вагою проломилася. Забрали все зерно, не залишивши ні зернини.

Всі жителі ходили збирати скойки [річні мідії] у річці Південний Буг. Їх смажили на жерсті та їли. Восени картоплі не копали, бо знали, що конфіскують. А навесні морожену і гнилу картоплю розтирали і пекли млинці.

Смачними були млинці із пивзаводського жому та зелених паростків пшениці, що посходила навесні. У євреїв із Брацлава за одяг вимінювали картопляні лушпайки. З поля крали цукровий буряк, їли його сирим.

У колгоспі грошей не давали, а за трудодень давали двохсотграмове хлібеня, у якому було більше проса, ніж пшениці. За один повний день роботи на буряках давали мисочку кулешу.

Навесні помер батько. На обід зварили зеленого борщу з кропивою, з тим і відправили похорон».

За даними Семенського старостинського округу, в Салинцях сьогодні мешкає всього 48 людей, у Мар’янівці – 42.

Ми щиро вдячні Зої Захаровій, що зафіксувала спогади очевидців Голодомору з цих сіл, та Людмилі Гарарук, що посприяла в передачі свідчень нашому музею.

Для колажу використано світлину Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.