У Музеї Голодомору відбувся публічний діалог про геноцид черкесів

У Музеї Голодомору 21 травня відбувся публічний діалог «Геноцид черкесів: найбільший злочин російського імперіалізму ХІХ століття». Скорботна дата обрана невипадково. Саме 21 травня 1864 року, після останньої великої битви на Червоній Поляні неподалік від Сочі між черкеськими воїнами та російськими військами, відбувся переможний парад російської армії. Це означало колонізацію цього краю, а переважна частина вцілілого народу була змушена покинути батьківщину та шукати порятунку в Османській імперії.

«Сьогодні ми говоримо про трагедію черкеського народу – одного з найчисельніших на Кавказі на початку XIX століття. В українців давні і міцні зв’язки з черкесами: це ми бачимо в схожості архітектури, побуту та навіть окремих слів і географічних назв. А деякі визначні діячі української історії мали предків черкесів, скажімо, частина дослідників вважає, що прізвище українського гетьмана Івана Мазепи має черкеське походження. І невипадково ми згадуємо про ті трагічні події в Музеї Голодомору, оскільки російський  імперіалізм використовував для знищення цього народу зокрема й інструмент голоду», –  зазначив модератор заходу, провідний науковий співробітник Музею Голодомору Андрій Іванець.

Про сучасну долю поневоленого народу розповів голова політради руху «Вільна Черкесія», член політради «Кавказького Союзу» Ібрагім Яган. Пан Ібрагім є політичним біженцем та свого часу  був змушений виїхати з території батьківщини, тож доєднався до нашого заходу онлайн.

«Біль нашого народу до сьогодні не стих. Практично 90% його представників було знищено або вигнано з рідних місць. Багато загинули в результаті війни та від чуми, яка була занесена як бактеріологічна зброя. 10% черкесів, які залишились на історичній батьківщині, нині розділені і зосереджені в трьох резерваціях, які Російська імперія виділила для нашого народу. Це Республіка Адигея, Республіка Карачаєво-Черкесія і Республіка Кабардино-Балкарія. Наш спротив не припиняється по сьогоднішній день. Адже всі ці роки Російська імперія веде перманентний геноцид кавказьких народів. Про це свідчать недавні чеченські війни, а також контртерористичні операції, які є етнічними чистками серед кавказьких народів. Також російська імперія використовує колонізовані народи в підкоренні інших націй. І ми це бачимо по тому, як росія веде війну в Україні: за допомогою насильницької мобілізації кавказькі народи залучені в цю війну, де вони утилізуються».

Ібрагім Яган наголосив, що звільнення народів Кавказу стане запорукою безпеки і самої України, для якої зникнуть загрози зі східного Причорномор’я.

Про історію черкесів, або, як вони самі себе називають, адигів, та історію їхнього поневолення через геноцид розповів завідувач відділу досліджень Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, професор, доктор історичних наук Дмитро Білий. Він, зокрема, поділився цікавими фактами про способи ведення війни черкеськими воїнами.

«У черкесів були залізні правила ведення війни, яких вони дуже чітко дотримувалися. В жодному разі не можна було витоптувати посіви, спалювати будинки, руйнувати середовище. Ти можеш брати полонених, можеш вести бій, але ти ніколи не спалюєш ліси, виноградники, будівлі, не топчеш жито. Є багато свідчень про те, як черкеси робили набіги на Катеринодар. Вони могли б його спалити, але не зробили  цього через правило не підпалювати людські помешкання, –  каже Дмитро Білий. –  Методи росії відрізнялися абсолютно! Генерал фон Засс, наприклад, вирізнявся особливою жорстокістю. Він колекціонував голови. Обіцяв за кожну голову 10 карбованців. І от, коли закінчувався бій, між російськими солдатами починалися бійки за голови…» Минули роки і століття, але цю ж жорстокість та тактику випаленої землі ми й сьогодні бачимо в російській армії.  

На необхідності визнати і засудити геноцид черкеського народу наголосив народний депутат України Ярослав Юрчишин.

«До того часу, поки останній геноцид в історії людства не буде засуджено, доти ми будемо повертатися до тих злочинів проти людяності, які ми зараз бачимо в Бучі, Ізюмі, Маріуполі. Бо непокаране зло завжди повертається, –  зазначив він. – Серед країн, які визнали геноцид черкесів, поки що тільки Грузія. У Верховній Раді України напрацьовано постанову про визнання геноциду черкеського народу. Ми наразі доопрацьовуємо проєкт постанови і незабаром, сподіваюся, вийдемо на фінальний її варіант. В цій постанові ми визнаємо і засуджуємо дії росії, як би вона не називалася раніше –  Московське царство, Російська імперія чи Радянський Союз, але вона є спадкоємицею тих імперій, а отже має взяти на себе відповідальність».

Пан Ярослав додав, що українські парламентарі також ведуть консультації зі своїми партнерами з країн Балтії та США, адже важливо, щоб рішення про визнання цього геноциду було ухвалене не тільки на рівні України, а й іншими державами.

Довідка. Російсько-черкеська війна 1763-1864 рр. є важливою частиною однією із найдовших та найжорстокіших колоніальних війн в історії – російсько-кавказької. В результаті тривалих агресивних дій Російської імперії народи Північного Кавказу були завойовані, значна частина їх представників була знищена або вигнана з Батьківщини.