26 червня — 70 років жорстокого придушення Кенгірського повстання
Історія цього героїчного спротиву бере свій початок 15 травня 1954 року. В цей день неподалік від селища Кенгір в Казахстані колона в’язнів-чоловіків перетнулася з колоною ув’язнених жінок. Чоловіки привіталися: «Христос Воскрес!», і жінки відповіли: «Воістину Воскрес!» Після цього один із конвоїрів відкрив вогонь з автомата.
13 осіб загинули на місці, 33 були поранені, 5 померли у лікарні. Цей жорстокий інцидент став поштовхом до Кенгірського повстання, одного з найбільших у історії ГУЛАГу. В ньому взяли участь понад 6 тисяч ув’язнених.
Протягом 42 днів — від 16 травня до 26 червня 1954 р. — протестувальники тримали табір під своїм контролем. Вони висунули вимоги до радянських органів, зокрема щодо скасування каторжного режиму утримання в таборах, а пізніше добилися приїзду комісії з Москви. Повстанці тримали дисципліну, забезпечували охорону, навіть влаштовували культурні заходи. Вони намагалися просувати свої вимоги і поза межами табору, запускаючи повітряні змії з листівками, в яких пояснювалися причини акції непокори.
26 червня вранці комісія МВС по радіо звернулася до повсталих з вимогою здатися, повідомивши про введення військ. Після цього в зону рушили 1600 солдатів, 3 пожежні машини, 5 танків. Це було єдине в радянській історії придушення табірних повстань з танками.
В’язні організували самооборону, забарикадувалися в 6-ти бараках. Очевидець подій, угорський лікар Варконі згадує: «Побачивши танки, в’язні жіночого табору, щоб врятувати своїх друзів, вийшли назустріч ворогу. Майже всі вони були вдягнуті у вишиті сорочки. Близько 200 українських жінок взялися за руки і рушили проти танків. Але танки не зупинилися й один за одним переїхали живу фалангу. А емведисти кинулися до бараків, розстрілюючи кожного зустрічного…»
Під час придушення повстання загинуло і було поранено близько 700 в’язнів. За словами учасниці повстання Марії Галятовської, вбитих поховали у степу: «Тоді тих, що ще могли ходити, повиганяли з зони в степ. Убитих на самоскид — вирили яму, всіх покидали і загорнули».
Так, ціною пролитої людської крові була розхитана перша цеглина в непорушному тоталітарному мурі. Людиноненависницький режим був змушений піти на поступки: в 1960 році систему ГУЛАГу розформували, величезна мережа концтаборів була суттєво зменшена. Саме Кенгірське повстання поклало початок розвалу Радянського Союзу. Тож сьогодні ми вшановуємо пам’ять безневинно загиблих сміливців, що не побоялися кинути виклик жахливій системі.