Фарбами про біль і надію: Голодомор у творчості мисткині Віри Баринової-Кулеби
Цього року роботи Віри Баринової-Кулеби були висунуті на Шевченківську премію — одну з найпрестижніших мистецьких відзнак у державі. Це визнання є ще одним підтвердженням її виняткового внеску у розвиток українського мистецтва та збереження національної пам’яті. Творчий доробок мисткині охоплює широкий спектр тем – від історичних трагедій до вражаючих пейзажів і портретів, які демонструють глибоке розуміння людської природи, українського світу та макрокосму. Вона стала символом митця, чия творчість звертається до найпотаємніших куточків людської душі.
Віра Баринова-Кулеба. Фото Юлі Ткачук з сайту suspilne.media.
Віра Баринова-Кулеба народилася на Гадяччині у родині хліборобів. З дитинства вона вбирала у себе складний досвід виживання в умовах голоду, що став невід’ємною частиною її особистої історії. Вірині дід і бабуся померли під час Голодомору 1932–1933 років, не витримавши жахливих випробувань. «Мої бабуся й дідусь до останнього сподівалися знайти якусь їжу, проте голод став сильнішим за людську витривалість», – згадувала мисткиня. Глибоким потрясінням для родини стало також примусове виселення у середині 1930-х років з родового хутору Мельникове-Кулебине та примус до колгоспного рабства. «Який біль у тих, хто після голоду 1932–1933 років переселявся в не менше горе – колгоспи!», – так художниця пізніше передавала переживання батьків. Ці трагедії стали джерелом натхнення для творчості мисткині, надаючи їй особливої емоційної глибини.
Дитинство Віри було позначене голодом 1946–1947 років, який вона пам’ятала як один із найтяжчих періодів у своєму житті. «Я запам’ятала голод як потужну трагедію, що навчила боротися, виживати і не здаватися», – розповідала вона в одному з інтерв’ю. Цей досвід залишив незабутній слід у її житті та творчості, спонукаючи до пошуку відповідей через мистецтво.
Віра Баринова-Кулеба. Сину, це твоя Земля. 2006. Із колекції Музею Голодомору.
Навчалася Віра Баринова-Кулеба в престижних художніх закладах Харкова та Києва, де отримала академічну освіту, яка допомогла їй стати професором і академіком. Хоча її шлях до освіти не був простим. У Харків юна Віра прийшла боса. Протягом свого життя вона передавала свої знання молодому поколінню митців, надихаючи їх на створення мистецтва, яке несе в собі глибокий зміст і пам’ять про історичні події.
Картини Віри Баринової-Кулеби є чуттєвим свідченням трагічної долі українського народу. Її полотна на тему Голодомору вражають своєю глибиною, емоційною силою і здатністю передати біль мільйонів. Художниця в одному з інтерв’ю розповідала, що в неї болить душа за селян, «за тих, хто на своїй рідній землі, на полях житніх голодною смертю мусив помирати». Свої перші картини на теми Голодомору вона намалювала ще у часи СРСР. Однією з її найвідоміших робіт є серія, присвячена Голодомору, яка відображає страждання людей, але водночас і їхню незламність. Ці твори говорять універсальною мовою мистецтва, роблячи пам’ять про Голодомор зрозумілою для людей у всьому світі.
Віра Баринова-Кулеба. Господи! За що? 2006–2007. Із колекції Музею Голодомору.
Мисткиня здобула визнання і за межами України. Твори Віри Баринової-Кулеби продавалися на аукціонах «Крісті» і «Сотбіс», зберігаються у колекціях на кількох континентах. Відомий колекціонер і друг України Морган Вільямс, президент Американсько-української ділової ради, придбав кілька її картин на тему Голодомору. Сьогодні вони подаровані нащадками колекціонера Національному музею Голодомору-геноциду. Ці роботи стали цінною складовою музейної колекції та невід’ємною частиною процесу міжнародного визнання геноциду українського народу.
Мистецька спадщина Віри Баринової-Кулеби служить дороговказом для майбутніх поколінь, навчаючи їх цінувати пам’ять про минуле, черпати силу в історії та боротися за правду. Її творчість є глибоким нагадуванням про силу людського духу, що здатний вистояти навіть у найтемніші часи. Картини мисткині, такі як ті, що зображують сцени голодного страждання і водночас пробудження надії, говорять із глядачем універсальною мовою мистецтва. Вони показують, що навіть найболючіші трагедії можуть стати джерелом для роздумів, пам’яті й духовного оновлення. Творчість Віри Баринової-Кулеби – це заклик до глибшого розуміння нашого минулого, джерело натхнення для житття у складні часи і творення кращого майбутнього.
Андрій ІВАНЕЦЬ,
провідний науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду
Джерело – газета “Рідний край”