21 травня – День пам’яті жертв геноциду черкесів

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять сотень тисяч черкесів, які стали жертвами жорстокої політики російської імперії у XIX столітті.

У 1864 році завершилася Кавказька війна — одна з найдовших та найкривавіших воєн у європейській історії. Та для черкесів (адигів) це був не кінець війни, а початок етнічної катастрофи: за оцінками різних істориків, від 600 тисяч до 1,5 мільйона черкесів були вбиті або загинули від голоду, хвороб і виснаження під час насильницької депортації до Османської імперії. Дослідники стверджують, що це була не просто депортація, а навмисне фізичне винищення етносу — цілком свідома імперська стратегія.

Професор Дмитро Білий, доктор історичних наук та старший науковий співробітник відділу досліджень Голодомору Музею, зазначає, що після завершення Кавказької війни на батьківщині залишилося не більше 10% черкеського населення. Також він наголошує на нелюдській жорстокості російських військ, наводячи приклад генерала фон Засса, який заохочував вбивства черкесів і обіцяв за кожну голову 10 карбованців.

«Зараз, коли Україна веде війну із російськими загарбниками, ми маємо знати, що геноцидна політика росіян не змінилася і не зміниться, поки народи не дадуть належну відсіч. Українці мають власний досвід Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Але ми розуміємо, що такий досвід мають всі народи, які Московське царство, Російська імперія, СРСР та сучасна Російська Федерація намагалися підкорити. Назви російських державних утворень змінюються, але їхня головна зброя щодо інших народів залишається незмінною, і ця зброя – геноцид. Наша відповідь на це – підтримувати народи, які зазнали геноциду, та разом з ними боротися, щоб зупинити цю жахливу імперію зла», – каже Дмитро Білий.

9 січня 2025 року Верховна Рада України визнала масове знищення черкеського (адизького) народу та його насильницьке вигнання з історичної батьківщини, вчинені Російською імперією під час Кавказької війни 1763—1864 років, геноцидом. Ми, українці, розуміємо біль черкеського народу. Співчуваємо і вшановуємо…

На фото – картина Петра Грузинського «Горці залишають свій аул при наближення російських військ».