Культ особи та його наслідки: в росії активно реабілітують постать Сталіна
8 Липня 2025
5 липня на З’їзді КПРФ було ухвалено резолюцію, згідно з якою партія «оцінює як помилкову та політично упереджену» доповідь Микити Хрущова «Про культ особи та його наслідки», виголошену 25 лютого 1956 року на закритому засіданні делегатів ХХ з’їзду КПРС.Це рішення є ще одним кроком у процесі реабілітації постаті Йосипа Сталіна в російському суспільстві. Одним із попередніх проявів цього курсу стало відкриття в РФ низки пам’ятників радянському диктаторові.
Варто підкреслити, що в сучасній Росії політика вшанування Сталіна зазвичай подається як ініціатива знизу, з боку «громадськості», що демонструє й приклад з’їзду КПРФ.
Водночас не велика таємниця, що сама КПРФ є так званою «кишеньковою опозицією» — політичним інструментом Кремля для створення ілюзії політичного плюралізму. Її лідер, Геннадій Зюганов, був одним із чотирьох кандидатів на «виборах президента РФ» у березні 2024 року.
Загалом між КПРФ і Володимиром Путіним підтримуються відкриті «дружні» відносини. Так, під час з’їзду КПРФ було зачитано привітання Путіна, в якому, зокрема, сказано: «Прихильники КПРФ беруть активну участь у проектах, які служать зміцненню суверенітету Росії у всіх сферах, патріотичному вихованню молоді». Це відображає бажання російського диктатора не втрачати зв’язок і близькість з однією з головних аудиторій КПРФ — росіян, які ностальгують за «величчю СРСР». Зюганов повністю підтримує путінську політику, зокрема виступав за так звану «денацифікацію» України.
Смерть Сталіна у 1953 році стала поштовхом до перегляду політики диктатора, а доповідь Хрущова в 1956 році дала новий імпульс цьому процесу. У середині 1950-х були реабілітовані багато жертв сталінського терору 1937–1938 років. Серед них — і організатори Голодомору: Павло Постишев, Влас Чубар, Станіслав Косіор.За даними дослідника репресій Олега Бажана, у 1956–1959 роках в УРСР було реабілітовано близько 250 тисяч осіб (переважно посмертно), а ще десятки тисяч людей повернулися з таборів ГУЛАГу. Більшість реабілітованих — це безпартійні селяни та робітники, засуджені за 54 статтею КК УРСР («контрреволюційні злочини»).
Рішення, що було прийняте у липні 2025-го — не лише внутрішньопартійна декларація, а й частина ширшої політичної стратегії Кремля. КПРФ не має монопольної влади, як колишня КПРС в СРСР, сьогодні вона відіграє роль маріонетки, яка допомагає путінському режиму імітувати демократію. Саме через такі рішення Кремль формує в суспільстві образ Сталіна як «великого вождя» та стимулює істерію, яка апелює до сталінських методів, які сприяли «величі родіни».
Путін водночас зберігає роль «верховного арбітра» у трактуванні історії — він утримує за собою останнє слово у визначенні того, хто є героєм, а хто — злочинцем. І ця позиція може «змінюватися» — залежно від так званого «голосу трудового народу».