Музею передали запис спогадів про Голодомор, зроблений у 1976 році
«Голодний год, трохи я не вмер. І баба трохи не вмерла… В мене була така малярія, уже значить жолудок спортився геть. Вже вмирав. А я кажу до баби: «Піду в больницю, то там може знакомі, може будуть потрошку хліба давать». Я пішов у ту больницю. Та й став їм розказувать… А вони кажуть: «Даценко, осьо Іван Лахман приїде і Коробко Сергій. Вони живих людей на віз топчуть із больниці та разом їх тей»… «Оце, – каже, – як ви тут будете, то він вас укладе та й повезе. То ідіть додому та при дітях помрете»… Йду… А йде один дядько. Каже: «Що з тобою?» «Так і так, йду вмирать». А він каже: «Слухай, біжи, нехай Мокрина дістане гречаної луски, змеле в жорнах, і спече млинця. А ти того млинця з’їж…» То я пішов до баби бригадира. Взяла найшла вона це все. І я як з’їв, то зразу й перестало це все, враз!» Такою була розмова Пилипа Кириловича Даценка, 1899 року народження, зі своїм сином про 1933 рік.
Пилип Кирилович Даценко з дружиною Лукією Йосипівною. 1935 р.
Пилип Кирилович народився 8 січня 1899 року в селі Жидівська Гребля Таращанського району (сьогодні село Калинове Білоцерківського району) Київської області. Він мав освіту, працював у місцевому колгоспі «Більшовик» обліковцем, записував трудодні, потім став бригадиром, заступником голови колгоспу.
В селі був надзвичайно високий рівень смертності в роки Голодомору, зафіксовано загибель 1898 людей. Є три місця масового поховання: куток Гайдамаківка, на Коровинцях та на Старинцях.
У центр фото ‒ Лукія Йосипівна Даценко, 1905 р. н. Стоїть ліворуч ‒ Пилип Кирилович Даценко. Праворуч – молодший брат Семен Кирилович Даценко, 1901 р. н. 1924 р.
Аудіозапис розмови зі свідком Голодомору є рідкісним та цінним, адже зроблений він ще в 1976 році. Його разом з копіями родинних фотографій і документів передала до фонду музею Людмила Сидоренко, онука свідка. Щиро дякуємо пані Людмилі за збереження родинної історії та передачу нам сімейних реліквій.
Якщо ви маєте записи або речі, які розповідають про історію Голодомору у вашій родині, напишіть нам на пошту [email protected]. Кожен такий раритет безцінний і має бути збережений…