Травма, що знищила традиційну культуру: науковиця музею Катерина Лук’янець у подкасті «Пороблено»

Що ми вкладаємо в поняття Голодомор і як стало зрозуміло, що це саме геноцид? Як трагедія впливала на стосунки в родинах і чому її наслідки відчутні й досі? Навіщо переосмислювати віктимність та чому важливо підтримувати такі інституції, як Музей Голодомору? Про це у межах подкасту «Пороблено» ведуча Анна Ніколаєва поспілкувалася з історикинею Катериною Лук’янець, заступницею завідувача відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів Національного музею Голодомору-геноциду.

Голодомор впливає на нас і донині, стверджує пані Катерина: «Моделі поведінки, які зорієнтовані на виживання, згідно з соціально-психологічними дослідженнями, починають домінувати у нащадків, які пережили Голодомор-геноцид. Відповідно, психологи говорять про те, що підвищується рівень конформізму в спілкуванні, підвищується рівень «угоднічества» перед керівництвом, люди стають більш лояльні, ними легше маніпулювати. В повсякденні це проявляється надгіперболізованим ставленням до запасів їжі. Хлібчики про запас, доїсти до кінця… Тобто ми можемо навіть не розуміти, що це наслідок злочину проти нашого народу у минулому».

«Якщо говорити про Музей Голодомору, то він пояснює сучасну геноцидну війну росії проти України: те ж саме непокаране зло, яке повернулося, той самий геноцидний механізм знищення тяжіння до національної свідомості незалежної європейської держави… Саме наш Музей якраз це все активно поширює та проговорює на своїх публічних заходах», – розповідає Катерина Лук’янець. Більше про це у відео «Пороблено».