«Я пам’ятаю той голод дуже добре. Як не було чого їсти — пам’ятатимеш все життя», — свідок Голодомору

18 листопада до Музею Голодомору завітав Василь Циба — очевидець Голодомору-геноциду. Свідок скоро святкуватиме своє 93-річчя, але і дотепер він пам’ятає всі найдрібніші деталі свого дитинства.

Василь Циба народився у селі Райгородок на Чернігівщині. Там же, малим хлопцем і пережив роки Голодомору. У нашому музеї він розповів усі деталі свого голодного дитинства. Про те, як полювали на ховрашків, пташок, ховали буряк; як більшовики знаходили сховану картоплю, а за зібрані колоски відправляли на 10 років до таборів.

«Я пам’ятаю той голод дуже добре. Як не було чого їсти — пам’ятатимеш все життя. Мені було 6-7 років, рід мій відносився до середняків, дід мав дуже гарну оселю та олійницю. Спочатку забирали корів, коней, а у 32-му році вже нічого не було забирати. Від голоду помирали і старі, і малі: а що ж було їсти?», — розповів пан Василь.

Він назавжди запам’ятав, як з двома братами ходив на полювання на хом’яків: «Там дві нори завжди у хом’яка, то вже я на одній норі стою, а в другу наливають воду, уже з кийочком, щоб ударить».

На зустріч прийшли школярі, які вражені історіями очевидця, розповідали працівникам історії своїх сімей.

Музей Голодомору закликає Вас долучитися до акції #Голодомор_МояІсторія і розповісти родинні історії про роки Голодомору-геноциду. Складімо пазл історії разом!