18 лютого – день народження Джеймса Мейса

«Хочу спокутувати величезну провину американського народу перед українським». Ці слова сказав видатний дослідник Голодомору, виконавчий директор Комісії Конгресу США із вивчення Голоду в Україні 1932–1933 років, професор Джеймс Мейс (1952–2004).

Він народився 18 лютого 1952 року в містечку Маскогі штату Оклахома у родині індіанців черокі. У колекції Музею Голодомору зберігається родинна реліквія Мейсів – складаний ніж. Юний Джеймс його отримав від батька, а той, ймовірно, від діда.

Ніж, що належав Джеймсу Мейсу з колекції Музею Голодомору.

Черокі були одним із найрозвинутіших східних індіанських племен. Із Північної Кароліни та Джорджії у 1835 році їх примусили переселитися в центр США – Оклахому. Вчений згадував, що цей шлях назвали «дорогою сліз», адже тисячі індіанців загинули від холоду, хвороб і голоду. Ймовірно, тяжкий досвід предків дозволив Джеймсу Мейсу до глибини серця відчути трагедію української нації, проти якої комуністичний режим Москви вчинив тяжкий злочин геноциду.

Вже під час навчання у Мічіганському університеті дослідник почав вивчати історію України і захистив дисертацію на цю тему, що загрожувало проблемами у кар’єрному зростанні в умовах панування в США російськоцентричної совєтології. Тим не менше, Джеймс Мейс на початку 1980-х рр. одним з перших серед західних вчених кваліфікував Голодомор як геноцид українців, потім допомагав історику Роберту Конквесту в написанні знакового дослідження про голод в Україні у 1932–1933 рр. «Жнива скорботи».

Важливу роль Джеймс Мейс відіграв у роботі Комісії Конгресу США із вивчення Голоду в Україні 1932–1933 років як її виконавчий директор у 1985–1988 рр. Комісія зібрала документальні матеріали і сотні свідчень жертв Голодомору, організувала у семи штатах США публічні слухання, під час яких виступали свідки злочину. Підсумком роботи Комісії стало оприлюднення трьох томів спогадів та звіту про роботу. У останньому містилося визнання, сперте на широку документальну базу, що «Йосиф Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932–1933 роках».

У 1993 році вчений переїхав в Україну. Тут займався викладацькою, науковою, публіцистичною і громадською діяльністю, зустрів своє кохання – поетесу Наталію Дзюбенко-Мейс, яка і передала у Музей Голодомору в 2022 році речі свого чоловіка.

Джеймс Мейс невтомною нонконформістською працею зробив вагомий внесок у дослідження Голодомору і в повернення пам’яті про геноцид українського народу. Саме він ініціював проведення кожної останньої суботи листопада символічного вшанування жертв Голодомору «Свіча у вікні», коли українці запалюють на підвіконні свічки на знак пам’яті про загиблих від голоду співвітчизників…

Джеймс Мейс писав, що переїзд до нашої країни був викликаний, зокрема, почуттям великого сорому, коли він дізнався, що США офіційно визнали СРСР у 1933 році, коли «на очах всього світу мільйони селян України помирали з голоду». Дуже хотілося б, щоб під час новітньої геноцидної війни Росії проти України США не повторювали помилок минулого…

Андрій Іванець, провідний науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду

Авторка портрету Джеймса Мейса на головній світлині – художниця Марина Соченко.