Команда Музею Голодомору побувала в експедиції на Черкащині
Співробітники відділу усної історії Голодомору нашого музею побували в експедиції на Черкащині. За три дні вони відвідали села Уманського і Звенигородського району та записали свідчення одинадцяти людей – очевидців Голодомору та масового штучного голоду 1946–1947 років.
З експедиції наші колеги привезли не тільки відеоінтерв’ю, а й старовинні родинні фото та особисті речі свідків, пов’язані з періодом Голодомору. Тепер вони поповнять фондову колекцію музею.
Сьогодні стає дедалі важче фіксувати розповіді очевидців Голодомору, адже щороку людей, які пережили геноцид 1932–1933 років, на жаль, стає все менше. Тому кожне записане інтерв’ю – надзвичайно цінне.
«Щоразу після запису такого свідчення-сповіді не покидає думка: як добре, що ми встигли записати історію цієї родини і тепер вона збережеться для наступних поколінь, – каже завідувачка відділу усної історії Голодомору Юлія Коцур. – Адже кожна розповідь – особлива, вона пережита конкретною людиною, родиною, часто це – дуже гіркий і травматичний досвід. Наприклад, 99-річна Ганна Яківна Шияненко з села Легедзине розповіла нам про сусідську дівчинку, яку вбили і з’їли в Голодомор, обличчя цієї дитини і досі можна побачити на старих родинних фото. А в Тальянках нам показали пам’ятник, встановлений на місці поховання чотирьох дітей однієї родини, – мати власноруч поховала всіх своїх доньок і синів та єдина вижила з сім’ї. Переконана: те, що ми почули і зафіксували в цій експедиції, вразить кожного, хто матиме бажання переглянути чи прочитати записані розповіді. Згодом усі ці історії будуть розміщені на нашому музейному ресурсі “Свідчення”».
