Лекція «Розуміння та підтримка. Як спілкуватись з військовими, які повернулись з війни»
16 липня в Залі пам’яті Музею відбулась лекція «Розуміння та підтримка. Як спілкуватись з військовими, які повернулись з війни».
Військовий психолог, кандидат психологічних наук, ветеран Олексій Карачинський розповів про основні правила комунікації з ветеранами в приватному та суспільному просторі. В першу чергу, потрібно зрозуміти, як може трансформуватись особистість людини після участі в бойових діях. Є ветерани, для яких світ стає чорно-білим. Світ війни простий, емоційний. Зрозуміло, де друг, а де ворог. Все що потрібно – це виконувати накази. Людина живе одним днем і світ здається більш справжнім, коли поруч смерть. В найскладніші моменти, головне – це вижити. Так відбувається кристалізація цінностей. У звичайному житті інші категорії цінностей. «Це не є погано, це просто інший контекст, інші світи», ‒ говорить пан Олексій. Мирне життя передбачає кар’єрне зростання, цікаве дозвілля, мандри, спорт, здоров’я, турботу про своїх рідних, планування майбутнього, тощо. Але коли поруч смерть і війна, цілі звужуються: вижити, зберегти побратимів/посестер, вбити ворога, виконати завдання. Є різниця цінностей в цивільному житті і на фронті. І тому коли людина повертається в цивільне життя, можуть виникати певні непорозуміння і конфлікти.
Тих, хто щойно повернувся з фронту, можуть тригерити веселощі та розваги у тилу. Коли різко змінюється картинка, видно великий розрив цінностей. Або якщо одна людина добровільно пішла служити, вона не може змушувати інших наслідувати свій приклад. Тому може виникати підвищене почуття несправедливості. І це відбувається автоматично, що може бути приводом для потенційних непорозумінь і конфліктів.
Олексій Карачинський вказує, що війна – це найпримітивніший спосіб вирішення конфлікту. Військо – це про авторитарність і силу. Тому деякі ветерани можуть переносити звичний спосіб вирішення проблем силою у мирне життя. І це також є проблемою.
Військовий психолог наголосив: «Нас об’єднує спільний досвід». Проте людина, яка отримала досвід війни, не завжди має про що говорити з цивільними. Вона розуміє, що в них немає такого минулого і її ніколи не зрозуміють, а слухати про проблеми інших не хочеться. А ще є таке явище, коли іноді несвідомо ми знецінюємо проблеми іншої людини. Тоді відбувається розрив емпатії, виникає почуття відчуженості. В таких випадках у ветерана може з’являтись бажання повернутись на війну у простий і зрозумілий світ.
Ми стаємо друзями тому, що можемо довіряти один одному, бути слабкими, знаючи, що нас підтримають. Тому потрібно спілкуватись з військовими, які повернулись з війни, так, як було й раніше. Шукати спільний досвід, хобі, дотримуватись старих або створювати нові традиції. Мова йде про сталість та передбачуваність. Для емоційного захисту сталість є основою.
«Зазвичай, адаптація триває 2-5 тижнів», ‒ говорить Олексій Карачинський. На цьому етапі не варто засмучуватись, якщо щось не виходить. Але якщо не відбулась адаптація в суспільстві, тоді можна звертатись за допомогою. Інтеграція – це дуже важливо, адже не повинно бути ізольованих від суспільства людей.
Лектор розповів про правила комунікації з ветеранами. Не варто підбігати на вулиці до ветеранів і дякувати їм, важливіше пасивна подяка. Культура подяки може бути різною: знижки, безкоштовні послуги або хороші чайові.
В приватній бесіді не потрібно повністю уникати розмов про війну, але й не треба розпитувати про всі деталі. Можна запитувати про загальні речі. До прикладу: чим відрізняється батальйон від роти, БТР від БМП або які є типи дронів. Це безпечний простір під час розмови, коли людина може відчути себе експертом і їй стане приємно. Потрібно бути природнім і щирим у спілкуванні, виявляти активне зацікавлене слухання. Адже якщо відчується байдужість, то сформується негативне ставлення і вдруге ділитись особистим ветерану не захочеться.
Насамкінець, Олексій Карачинський зазначив, що сьогодні також надзвичайно важливо правильно реагувати на сліди травм та каліцтва. Ветерани війни не хочуть викликати жалість, потрібно ставитись до них з повагою та акцентувати увагу на особистих якостях, таких, як хороше почуття гумору, уважність, тощо.
