На будівництві другої черги Музею Голодомору побували журналісти

У понеділок, 24 липня, представники провідних українських ЗМІ на запрошення Міністерства культури та інформаційної політики побували на будівництві другої черги Музею Голодомору, довкола добудови якого останнім часом тривали суперечки. Журналісти мали можливість оглянути готовність та масштаб будівництва та отримати коментарі представників Музею і генерального підрядника щодо необхідності завершення спорудження цього знакового музейного об’єкта.

«Хочу нагадати всім громадянам України, що в нас на сьогодні немає Музею Голодомору, — зазначила в. о. Генерального директора Музею Голодомору Леся Гасиджак. — Бо те, що працює сьогодні як юридична особа, —це перша черга великого меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору, спорудження якого було передбачено у 2006 році ухваленням Закону України про Голодомор-геноцид. У 2009 році було відкрито першу чергу меморіального комплексу, якою стала Зала пам’яті. Її на сьогодні вже відвідали мільйони українців та іноземних гостей. Але це — лише перша черга. Тобто на сьогодні ми працюємо всього на 450 кв. метрах, не маючи ні основної експозиції, ні експозиційного простору, ні професійного фондосховища для збереження нашої фондової колекції, яка є основою будь-якого музею. І коли в 2017 році держава Україна повернулася до завершення спорудження меморіального комплексу, ми, музейники, вітали цей крок, оскільки нарешті отримали шанс мати цілісний музейний комплекс».

За словами Лесі Гасиджак, загальна площа будівлі другої черги — 15 тис. кв. м. Вона буде містити не тільки експозиційні зали, а й обладнане за всіма вимогами фондосховище, залу тимчасових виставок, конференц-залу, кінозал. «Оскільки музей сьогодні — це не просто місце, де зберігається історія  і якісь артефакти. Це є центр життя громади, де люди можуть обмінюватися думками і відбуватися дискусії, — каже очільниця Музею. — Відповідно тут ми плануємо приймати міжнародні форуми, симпозіуми, конференції, влаштовувати презентації».

Будівництво просувалося не без проблем, адже кілька разів зупинялося через пандемію коронавірусу та широкомасштабне російське вторгнення.

На сьогодні, як повідомив представник генпідрядника Іван Сидоренко, виконано 68% усіх зовнішніх будівельних робіт. Якщо фінансування не припиниться, то до 31 грудня цього року будівельники мають завершити зовнішні роботи.

«По планах добудови другої черги у нас основна мета — закінчити всі зовнішні роботи, завести всі комунікації, завершити благоустрій, щоб до зимового періоду був закритий контур і підведені всі комунікації та була можливість виконувати роботи всередині приміщення», — додав  Сидоренко.

За його словами, призупинити роботи просто зараз — це було б нерозумне рішення. «Оскільки для завершення робіт по контуру будівлі в нас залишилось десь 10—15 відсотків робіт. Треба облаштувати покрівлю, закрити фасад — тоді будівля, принаймні, буле закрита. Бо на даний момент через незакриті отвори під час злив у будівлю потрапляє вода, яку ми постійно мусимо відкачувати», — додав Іван Сидоренко.

Добудувати приміщення Музею важливо не тільки з технологічної точки зору. Це символічний об’єкт, який має величезне значення для формування національної пам’яті, вшанування жертв злочинів комуністичного режиму, який сьогодні трансформувався в кривавий путінський режим, а також для розуміння, ким є наш ворог, чому він знову знищує нас та що маємо зробити, аби подібне більше не повторилося.

«Коли ми в одну лінію ставимо Музей геноциду, в тому числі й злочинів, які вчиняють сьогодні, та військову допомогу, тут є певна маніпуляція, — переконана Леся Гасиджак. — Адже і те, й інше — це речі суперважливі й одна одну замінити не може. Але хочу наголосити, що росія півтора роки не просто знищує наших військових і мирне населення, вона знищує пам’ятки архітектури, вивозить наші музейні цінності, забороняє говорити українською мовою, спалює українські книжки. Тобто все, що формує нашу ідентичність, вона нищить у першу чергу. Питання будівництва музею, можливо, завжди буде не на часі, на думку декого з наших критиків. Тому що потім на порядку денному буде відбудова країни, житла і тому подібне. І кожного разу через 15 років ми будемо повертатися до того, що ми забули і не знаємо, хто є нашим ворогом, які наслідки співжиття з цим ворогом, як з ним треба боротися, ким він є і які запобіжники треба задіяти, щоб подібні злочини не повторювалися в майбутньому».

Нагадаємо, загальний кошторис зведення Музею — 1,6 млрд гривень. 13 липня Верховна Рада України виділила 573 млн грн — останній транш, що необхідний на добудову Музею, і це викликало суперечки в суспільстві, оскільки частина громадян вважала, що кошти краще виділили на військову допомогу.

Фото – МКІП та Музей Голодомору.