Офіційна відповідь Музею Голодомору інформагентству «Українські новини»

Національний музей Голодомору-геноциду завдячує інформаційному агентству «Українські новини» за увагу до роботи нашої інституції та, зокрема, до виставки «Голодомор: нищення ідентичності», що була відкрита 12 листопада 2019 року в приміщенні Верховної Ради України.

Очевидно, що метою публікації «Музей Голодомора повесил на выставке в Раде плакат, где выдал фейковый “съезд расстрелянных кобзарей” за настоящий» було не розповісти про Голодомор, а піддати сумнівам роботу музею, що цілком відповідає антиукраїнській редакційній політиці вказаного ресурсу.

Національний музей Голодомору-геноциду з усією відповідальністю заявляє:

• в українській історичній науці довкола знищення радянською владою на початку 1930-х років кобзарів та лірників як прошарку суспільства існує декілька точок зору, що є цілком нормальним і звичним явищем. Відсутність документального підтвердження зібрання кобзарів владою на початку 1930-х рр. протягом кількох днів та їх знищення не може бути ключовим аргументом на користь заперечення цього факту. Відомо, що радянська влада не завжди залишала документальні докази про знищення людей, вдаючись до фальсифікацій, приховувань реальної кількості жертв і злочину взагалі, знищення документів та їх вивезення.
• готуючи проект «Голодомор: нищення ідентичності» наукові співробітники музею залучали джерела та наукову літературу, а також зверталися за консультаціями до провідних дослідників історії кобзарства, зокрема Костя Черемського та Олександра Савчука. Відтак, нами була обрана (та затверджена Науково-методичною радою музею) саме та точка зору на вказану подію, яка й представлена в інформаційно-виставковому проекті. На це ми маємо повне юридичне право.

Національний музей Голодомору-геноциду закликає «Українські новини» не повторювати радянську пропаганду («советская власть боролась не с украинскими кобзарями и лирниками, а с нищенством и попрошайничеством») та запевняє, що надалі ще більш активно продовжуватиме свою просвітницьку роботу серед українського суспільства, проливаючи світло правди на замовчувані раніше та заборонені сторінки української історії.