Оцифровано гравюри художника Миколи Бондаренка
З кожним оцифрованим предметом у рамках проєкту «Історія, збережена в “цифрі”» ми наближаємося до нашої мети – оцифрування частини музейної колекції задля збереження для майбутніх поколінь. Цього разу ми хочемо поділитися результатами оцифрування творів з колекції музею видатного українського художника-графіка Миколи Бондаренка, відомого своїми гравюрами у техніці лінориту.
У фондах нашого музею зберігаються лінорити із серії «Кулінарна книга», яку художник завершив у 1993 році, а також інші роботи, присвячені темі Голодомору, що були створені пізніше.
Вперше про Голодомор художник дізнався від своєї бабусі Марії, ще будучи дитиною. Бабусині слова, що «голодовка страшніша за війну», назавжди залишилися в пам’яті художника. Опісля він неодноразово чув від родичів та сусідів розповіді про Голодомор, про те, що люди робили задля виживання. З усіх цих історій, найбільше митця вразило, «меню», той набір «продуктів», якими люди рятувалися від голоду: кора та листя дерев, різна трава, корінці, коржики з перемелених жолудів, полови та інші сурогати. Саме це спонукало Бондаренка до усвідомлення концепції його майбутньої роботи, адже, як зазначив сам художник: «Із самого початку розумів, що тему Голодомору потрібно показувати не «в лоб» (замучені люди, кістяки і тому подібне), а через їжу, яку, за свідченнями очевидців споживали в ті часи. І в мене виникло питання: а в який спосіб уживали те листя, коріння? Що, отак брали та їли? Просив людей пригадати способи приготування тієї їжі. Так з’явилися ті сумні «рецепти», а звідси й назва – «Кулінарна книга».
Для глибшого осмислення теми Микола Бондаренко почав записувати свідчення очевидців Голодомору та досліджувати архівні документи з рідного Буринського району Сумської області, звідкіля він родом. Згодом результати цієї роботи стали складовою його альбому гравюр «Україна – 1933: кулінарна книга. Пам’ять людська».
«Рецепти» сурогатів художник переніс на свої гравюри, які відобразив у вигляді вікон: «Вирішив, що аркуш гравюри – це вікно селянської хати і погляд людини через нього на світ Божий!». Рама вікна символічно нагадує хрест, який розділяє цей погляд на чотири частини: три світлі, крізь які видно надію на порятунок від голоду – рослини та інші сурогати, і одну темну із записом самого рецепта. Знизу напис «Україна – 1933», а з обох боків, ніби стискають, – червоні п’ятикутні зірки, символи комуністичного режиму, який вчинив геноцид.
Окрім своїх робіт на тему Голодомору митець залишив значну творчу спадщину: понад півтисячі ліноритів та стільки ж екслібрисів. Його роботи прикрашають колекції українських та світових музеїв, зокрема в Японії, Франції та США, а також українські й європейські приватні зібрання. Микола Бондаренко також є автором Меморіалу жертвам Голодомору 1932—1933 років у селі Піски на Сумщині та пам’ятника в селі Чернеча-Слобода.
Проєкт «Історія, збережена в “цифрі”» підтримує Європейський Союз за програмою «Дім Європи». Запрошуємо стежити за нашими оновленнями, щоб дізнатися більше про оцифровані колекції.