Презентовано збірник «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині»
23 жовтня Музей Голодомору презентував «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)». Як наголосив модератор заходу Андрій Іванець, це вже третя збірка документів про Голодомор на Дніпропетровщині, та події, які йому передували, що були упорядковані провідною науковою співробітницею відділу досліджень Голодомору та масових штучних голодів нашого музею, професоркою, докторкою історичних наук Наталією Романець.
У новій збірці опубліковано 160 документів, що були віднайдені історикинею в архівах. Частина з них довгий час зберігалася під грифом «Таємно» та після розсекречування опубліковані вперше.
Досліджуючи передумови найжорстокішого сталінського злочину, Наталя Романець групувала документи за такими темами:
- діяльність регіонального керівництва під час суцільної колективізації;
- основні етапи та методи здійснення масової колективізації;
- розкуркулення та депортації селян у 1930-1931 роки;
- соціально-політичні настрої мешканців Дніпропетровщини;
- форми спротиву селян насильницькій колективізації та розкуркуленню.
«Мені було важливо якомога детальніше реконструювати, як відбувалася суцільна колективізація і розкуркулення на території Дніпропетровського і Криворізького округів. Не просто дати загальну картину тих подій та статистику, а хотілося показати, як саме це відбувалося, як реагували селяни, як людина намагалася вижити в цих умовах, як намагалася опиратися. Також для мене було важливо показати, як відбувалася депортація і в яких умовах опинялися люди, коли їх висилали. Адже багато хто з розкуркулених сприймали депортацію, як можливість вижити, думали, що на новому місці зможуть якось пристосуватися», – каже Наталя Романець.
Історикиня наголошує, що її надзвичайно вразила історія селянина на прізвище Череп із села Довгалівка Нікопольського району: «От вдумайтеся: людину 22 січня розкуркулили, викинули на вулицю, забрали все майно. Щоб готувати їжу, залишили оцинковане відро, в якому готувати не можна. Діти отруїлися. Цей чоловік, у якого було все, потім ходив по селу і просив, щоб йому дали хоча б якийсь горщик, щоб приготувати їжу для дітей. А депортація відбувалася наприкінці лютого. Тобто місяць людям треба було якось прожити».
Також пані Наталя наголошує, що віднайдені та опубліковані нею документи містять багато прізвищ: тих, хто розкуркулював і кого розкуркулювали, катів і жертв. Адже науковиця ставила перед собою ще й завдання «залюднити статистику, показати, що жертви сталінського терору голодом – це не абстрактні мільйони українців, а реальні люди, в яких є імена, місце проживання, минуле, але яких позбавили майбутнього».
Пояснюючи, чому книга отримала назву «Передумови Голодомору», Наталя Романець зазначила: «Суцільна колективізація яка була проведена владою з грудня 1929 до серпня 1931 років на території Дніпропетровщини зумовила велику дезорганізацію сільськогосподарського виробництва. Скоротилося поголів’я худоби, не було належним чином організовано виробництво у колгоспах, внаслідок чого вже в 1930 році були великі проблеми зі збиральною кампанією, з вивезенням збіжжя на збиральні пункти, які не могли прийняти великий урожай 1930 року, але влада булат переконана що в нас є ці, як казала проаганда, «зернові фабрики», і вони нам виготовлять стільки збіжжя, скільки треба. Вона не враховувала реальну ситуацію в аграрному секторі після проведення суцільної колективізації. І якщо говорити про хлібозаготівельні кампанії 1931—1933 років, то вони проводилися у фактично зруйнованому колективізацією аграрному секторі і вилучення збіжжя в цих умовах вже і стало безпосередньою передумовою Голодомору. Але влада не хотіла помічати і усвідомлювати реальну ситуацію. Хоча прекрасно про неї знала».
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров привітав Наталю Романець із виходом чергової книги та наголосив на важливості таких досліджень:
«Я прекрасно пам’ятаю, як у 1990-х роках, коли я ходив до школи, ця тема тільки відкривалася. Люди вважали, що голод був усюди. Але сьогодні ми бачимо, завдяки послідовній роботі, яка має наукову концепцію, підґрунтя та методологію, що це була страта цілої нації. Голодомор – це політика яку вигадали в конкретних місцях, конкретні люди в конкретному місті і місці – Москва, Кремль. Саме там винайшли метод, як зламати спротив українців. І я з великою вдячністю ставлюся до науковців, які досліджуються це. Це важка праця – працювати з оголеним нервом суспільства, коли ти бачиш своїх родичів, сусідів, своїх близьких… Моя сім’я пережила Голодомор, завдячуючи срібним ложкам. А у когось їх не було».
Друзі, нагадаємо, що збірник «Передумови Голодомору: колективізація та розкуркулення на Дніпропетровщині (грудень 1929 р. – вересень 1931 р.)» можна придбати в на касі нашого музею. Або ж замовити відправку, написавши нам на пошту [email protected].
