У Музеї презентовано наукове видання про Лохвиччину
У Музеї Голодомору 5 грудня відбулася презентація наукового видання «Лохвиччина: фольклорно-етнографічні студії і матеріали». Книжку було підготовлено за результатами експедиції краєм, яку в 2020 році провела громадська організація Моя провінція разом із науковцями Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. У рамках презентації матеріали, зібрані в ході експедиції, були передані Музею Голодомору, з яким ГО «Моя провінція» уклала Меморандум про співпрацю.
На важливості таких досліджень наголосила в.о. Генерального директора музею Леся Гасиджак. Адже свого часу саме в ході схожих ініціатив були зібрані надзвичайно цінні свідчення очевидців Голодомору, які нині є надбанням нашої музейної колекції. «Сьогоднішня передача матеріалів – це подарунок для нас і приклад для інших, як можна і потрібно досліджувати історію свого краю», – зазначила Леся Гасиджак.
Як розповіла ідейна натхненниця проєкту, голова ГО «Моя провінція» Яніна Алєєва, її родина походить із Лохвиці, а діди та прадіди зазнали усіх бід, яких щедро відміряло українцям минуле століття. «І в якийсь момент мені захотілося шукати: хто я? – розповідає пані Яніна. – Україна всю свою історію змушена вести боротьбу за свою ідентичність. На жаль, ми часто і самі не можемо пояснити, в чому наша ідентичність, хоча і відчуваємо своє глибоке, унікальне, старовинне коріння. Саме в пошуках ідентичності окремого краю, фіксації його унікального історичного та культурного спадку минулого та сучасності ми дослідили Лохвиччину, один з найменш досліджених з точки зору етнографії регіонів Полтавщини. Водночас Голодомор став однією з центральних подій, що круто повернула життя краю і змінила його ідентичність. Цей період життя регіону мало досліджений. Наприклад, за офіційними даними, в Лохвиці під час Голодомору загинуло лише 9 осіб. І це в 13-тисячному місті! Для мене, як людини, родина якої пережила Голодомор, це був виклик, справа честі. Адже десятки жертв є не порахованими і не вшанованими належним чином».
У результаті, спілкуючись із мешканцями Лохвиці, пошуковцям вдалося встановити три масові поховання жертв Голодомору в місті. Також були записані десятки свідчень – як реальних очевидців Голодомору, так і їхніх нащадків. Ці інтерв’ю також увійшли до книги «Лохвиччина: фольклорно-етнографічні студії і матеріали», як свідчення історичної пам’яті регіону.
У презентації книжки взяли участь гості із Лохвиччини: т. в. о. начальника відділу культури, молоді та спорту Лохвицької територіальної громади Ярослав Кабар, директорка Лохвицького краєзнавчого музею Наталія Степаненко, завідувачка Харківецького літературно-меморіального музею імені Архипа Тесленка Лариса Яковенко. Вони поділилися власними родинними історіями та спогадами лохвиччан про Голодомор.
Під час заходу всі мали можливість переглянути виставку артефактів із Полтавщини, які є у фондах нашого музею.
Презентація завершилася в буквальному розумінні на високій ноті – виступами виконавиці з Лохвиці Людмили Колісник та гурту «Шум’я» із Києва, які вразили учасників заходу виконанням автентичних пісень із Лохвиччини.
Як придбати книгу «Лохвиччина: фольклорно-етнографічні студії і матеріали», дивіться за посиланням.
Фото – Сергій Окунєв.
