Геноцид українців: деформація демографічних структур

Геноцид українців: деформація демографічних структур

Роман Теслюк,

кандидат географічних наук, 

провідний науковий співробітник 

Національного музею Голодомору-геноциду

На початок повномасштабного вторгнення росії Україна перебувала у стані глибокої демографічної кризи – стрімке скорочення населення відбувалося через вкрай низький рівень народжуваності, зростання смертності, високий рівень зовнішньої міграції та вимушені внутрішні переміщення.

На фоні таких тенденцій російська агресія стала надзвичайно потужним чинником різкого загострення демографічної ситуації в Україні. Мільйони біженців та внутрішньо переміщених осіб (ВПО), десятки тисяч загиблих цивільних та військових, знищення міст, окупація українських територій, фізичні та психічні знущання над українцями в окупації, постійні ракетні обстріли, руйнування цивільної інфраструктури, – ці та інші наслідки геноциду росії проти українців змушують говорити про реальні ризики настання демографічної катастрофи, чергової, спричиненої злочинною політикою кремля. 

Демографічною катастрофою вважається різке зменшення чисельності населення країни або представників певного етносу у зв’язку зі значним зростанням смертності на фоні низької народжуваності. Часто такі катастрофи мають «штучне» походження і безпосередньо пов’язані з тоталітарними режимами. У ХХ столітті Україна пережила 3 демографічні катастрофи, що безпосередньо пов’язані з агресією тоталітарних режимів: у 1914 – 1923 рр. – Перша світова війна, знищення української державності з подальшим насильницьким становленням тоталітарного комуністичного режиму в 1919 – 1921 рр. і штучним масовим голодом 1921 – 1923 рр.; у 1932 – 1933 рр. – Голодомор-геноцид; у 1939 – 1947 рр. – ІІ світова війна, масові депортації та штучний масовий голод 1946 – 1947 рр. Усі вони призвели до мільйонів знищених людських життів в Україні: померлих, ув’язнених, пропалих безвісті, насильно переміщених за межі «республіки» тощо. 

Однак не менш важливими ознаками демографічної катастрофи є деформація демографічних та соціально-економічних структур населення. 

Внаслідок першої катастрофи відбулось суттєве спотворення статевої структури населення – як внаслідок Першої світової війни, так і через російсько-українські війни й національно-визвольні змагання. Причому в 1919 – 1920 рр. зростання смертності відбулося не тільки в чоловіків, а й у жінок, що дало підставу тодішнім статистикам з Центрального статистичного управління УСРР зробити висновок, що «відхилення від нормального стану речей в часи горожанської війни навіть більші, а перш за все, істотніші, ніж за часів війни імперіялістичної» [1].

Катастрофа Голодомору-геноциду 1932 – 1933 рр., окрім мільйонних людських втрат, на довгі десятилітття деформувала соціально-економічну структуру українського села, перетворивши селянина-власника на колгоспника-кріпака. Окрім прямих демографічних втрат вікові піраміди населення у наступних роках відображають численні непрямі втрати – потенційне число ненароджених в кінці 1920-х – І-й половині 1930-х рр. внаслідок насильницької колективізації та Голодомору склало від 215 тис. у 1929 р. до 998 тис. у 1933 р. [2].

Демографічна катастрофа Другої світової війни теж залишила глибокий карб у статевовіковій структурі населення України, що був поглиблений репресіями та депортаціями. Головними її демографічними наслідками є скорочення на третину чисельності населення УРСР та втрата найдієздатнішої його частини, особливо чоловічої статі. Внаслідок цієї катастрофи було суттєво обмежено можливості нормального відтворення населення на тривалий післявоєнний час. 

Повномасштабна війна росії проти України розпочала новий відлік демографічного розвитку України. Демографічний вимір сучасного геноциду українців має кількісні та якісні аспекти.

У кількісному аспекті за майже рік російсько-української війни демографічні втрати України складають десятки тисяч загиблих українців (цивільні та військові втрати) та кілька мільйонів вимушених переселенців за кордон. Крім цього мільйони мешканців було вимушено переселеними в межах України.

Зафіксовані ООН дані про 8 231 вбитого та 13 734 поранених цивільних мешканців України (станом на 14.03.2023 р.) [3] відображають лише невелику частину втрат, оскільки стосуються конкретних підтверджених та задокументованих випадків загибелі. Національна поліція України повідомляла по 16 502 загиблих осіб (станом на 03.01.2023 р.) [4]. Існують окремі експертні оцінки втрат в деяких містах. Зокрема, міський голова Маріуполя В. Бойченко ще в кінці травня 2022 р. повідомляв про щонайменше 22 тис. загиблих цивільних в місті [5]. Подальші оцінки базуються на непідтверджених даних Іллічівського моргу (87 тис. загиблих) та Новоазовської прокуратури (26 750 неопізнаних тіл) Маріуполя (станом на середину серпня 2022 р.) [6]. Неможливо на сьогодні перевірити й інформацію про 138 тис. осіб, що померли у цьому місті з різних причин, в тому числі через голод та ненадання медичної допомоги (станом на середину жовтня 2022 р.) [7]. Також немає достовірної інформації про кількість загиблих в інших містах та селах, окупованих після 24 лютого 2022 р.

Військові втрати, озвучені офіційними посадовими особами України, становлять 10–13 тис. осіб загиблими (на 01.12.2022 р.) [8]. Якщо взяти за основу інформацію Міністерства оборони України про десятикратно менші втрати українських військових порівняно з російськими, озвучені 13.01.2023 р. міністром О. Резніковим [9], то станом на 17.03.2023 р. можна говорити про близько 16,3 тис. загиблих українських військових. Інші озвучені дані про втрати української армії (наприкад, [10]) є неофіційними та потребують верифікації. Повніші відомості про кількість загиблих цивільних та військових громадян України будуть доступними після завершення усіх бойових дій на території України.

Повномасштабна війна спричинила величезну хвилю зовнішньої та внутрішньої міграції. За оцінками ООН [11], за майже рік повномасштабної війни росії проти України ООН станом на 19.02.2023 р. зафіксувала 8,11 млн біженців з України, з-поміж яких в росію виїхало (депортовано) близько 2,85 млн. Однією з ознак геноциду є примусове переміщення дітей з однієї групи в іншу. Згідно з сучасним дослідженням [12], мова йде про 260–700 тис. українських дітей (в рф озвучують число 738 тис. [13]). Для тимчасового захисту або аналогічних національних схем захисту в Європі зареєстровані 4,9 млн українських біженців.

Чисельність ВПО в Україні, за оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ), станом на 23 січня 2023 р. становило 5,4 млн осіб (найбільше значення – більше 8 млн на початку травня 2022 р.) [14].

Виїзд за кордон жінок, дітей та осіб похилого віку, суттєво деформував статево-вікову та соціальну структуру населення. Дослідження МОМ [15] вказують на те, що після закінчення війни більшість мігрантів повернуться до України – 12% опитаних планувало повернутися додому впродовж найближчих 3 місяців, а ще 65% – повернутися без вказування конкретних часових періодів. Лише 5% опитаних не мали планів чи надії повернутися [16]. Однак такі позитивні аспірації можуть змінюватися в залежності від перебігу війни та термінів її завершення. Загалом можна стверджувати, що відсоток повертанців обернено пропорційний тривалості та інтенсивності агресії рф та прямо пропорційне швидкості відновлення необхідної житлової, соціальної, господарської інфраструктури та економіки країни загалом.

Не менш різких та масштабних деформацій внаслідок сучасного геноциду зазнали якісні демографічні структури – демовідтворювальна, соціально-економічна, мовно-національна, психо-ментальна, конфесійна тощо. Аналіз наслідків демографічних катастроф в Україні (точніше в УСРР, УРСР) у ХХ ст. засвідчує, що визначальним чинником усталення нових структур населення після катастрофи є політика чинної влади (режиму). Іншими словами, формування й розвиток цих структур нової якості відповідає новим політичним реаліям. Основними проявами цього можуть бути активізація міграційних процесів (наприклад, стимулювання переселень між «республіками» СРСР задля змішування націй та творення «совєтської» людини), ліквідація окремих соціальних верств та привілейоване становище інших, лояльних та/або корисних владі (режиму).

Головні наслідки деформування демовідтворювальних структур внаслідок сучасного геноциду такі:

• очікуване падіння народжуваності внаслідок широкої залученості населення репродуктивного віку до військових підрозділів (здебільшого чоловіки) та вимушеної міграції за кордон (головно жінки) – асиметрія статевовікової структури населення, порушення природного режиму його відтворення;
• порушення сімейної структури – зростання числа дистантних шлюбів, ризиків їхнього розпаду, зростання кількості неповних сімей, числа сиріт та напівсиріт;
• погіршення стану фізичного та психічного здоров’я, погіршення фізичної якості життя, скорочення його тривалості.

Найбільш негативним наслідком деформації соціально-економічних структур населення є зростання безробіття внаслідок окупації територій та руйнування місць прикладання праці (роботу втратили близько 5 млн осіб [17]), суттєве погіршення умов праці.

Для окремих структур населення вплив геноцидної війни не має чітко виражених негативних наслідків, однак вона спричинила структурні зміни, що по-різному позначаються на зайнятості населення та, відповідно, впливають на якість його життя. Зокрема, відбувається трансформація професійної структури населення – зростає затребуваність окремих професій, зокрема, військових, технічних, у сфері будівництва тощо. Підвищується значення технічної освіти для військових потреб та з метою відновлення інфраструктури, забезпечення гуманітарної освіти для формування стійких регіональних спільнот та протидії російській пропаганді.

Зміни у соціальній стратифікації виявляються передусім у збільшенні прошарку військових та ветеранів, значному збільшення ВПО та загостренням проблеми їхньої інтеграції за новим місцем проживання. В соціально-економічному сенсі чисельно зросли нижчі соціальні страти – рівень бідності, за оцінками Світового Банку [18], внаслідок війни зріс до 25%.

Варто відзначити окремі позитивні аспекти у розвитку деяких демографічних структур. Зокрема, у мовній структурі населення – геноцидні дії росії прискорюють процес відмови від використання мови агресора [19], зростання частки україномовних, що сприяє згуртованості та єдності українського суспільства. Мовно-етнічний склад населення на деокупованих українських територіях змінюється та буде змінюватися внаслідок міграції (втечі) російських іммігрантів-окупантів та українських колаборантів.

Повномасштабне вторгнення росії прискорило зміни у релігійному складі населення. Все більше громад Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ МП), що не є самостійною церквою, а має церковно-канонічний зв’язок з російською православною церквою та є її структурним підрозділом [20], переходять до складу Православної церкви України. З березня 2022 р. по лютий 2023 р. такий перехід зробили 654 парафії, загалом станом на 31.01.2023 р. – 10,6% усіх парафій УПЦ МП [21]. Ймовірність та швидкість переходу парафій УПЦ МП до Православної церкви України у майбутньому буде залежати від позиції державної влади, особливо стосовно майнових прав церковних парафій, а також від самоорганізації віруючих у місцевих громадах.

Подальший демографічний розвиток України прямо залежить від військово-політичних та соціально-економічних умов. Умовою компенсації демографічних втрат внаслідок загибелі військових і цивільних громадян України та вимушеної еміграції є розширене відтворення населення, однак воно об’єктивно неможливе ні зараз, ані в коротко- чи середньостроковій перспективі. Тому метою демографічного розвитку у його кількісному вимірі в повоєнний період має стати зменшення та поступова стабілізація темпів скорочення чисельності населення, для чого потрібні розроблення й реалізація заходів, що сприятимуть його простому відтворенню. Можливості такого відтворення суттєво обмежені ризиками неповернення значної частини мігрантів фертильного віку й дітей. 

Поразка України означала б для нас нову демографічну катастрофу. Як справедливо визначив український правознавець-міжнародник д.ю.н., проф. В. Василенко, війна з росією – екзистенційна (загроза існуванню України як держави та українців як державної нації) та багатовекторна (окрім власне військового фронту, є ще гуманітарний зі своїми складовими – мовно-культурною, історичною, інформаційно-пропагандистською, конфесійною) [22]. Тому успіхи на фронті повинні бути підкріплені відповідною соціально-демографічною політикою, що включатиме не тільки економічну, соціальну, демографічну складові, а й гуманітарну.

[1] Природний рух населення України у 1923 р. Статистика України. ЦСУ. С. ХІІ.
[2] Теслюк, Р. Т., Андрусишин, Н. І., Бачинська, М. В. (2021). Особливості відтворення населення УСРР в 1920 – 1930 роках у параметрах демографічної стійкості. Регіональна економіка, 2, 110–124. URL: https://doi.org/10.36818/1562-0905-2021-2-11.
[3] Через війну в Україні загинули понад 8 тисяч цивільних — ООН. Суспільне: новини: сайт. 14 березня 2023. URL: https://suspilne.media/413058-cerez-vijnu-v-ukraini-zaginuli-ponad-8-tisac-civilnih-oon/
[4] З початку вторгнення РФ загинуло понад 16 тисяч осіб, ексгумовано більш ніж тисячу тіл з місць масових поховань – відповідь на запит. Zmina: інтернет-портал. URL: https://zmina.info/news/z-pochatku-vtorgnennya-rf-zagynulo-ponad-16-tysyach-osib-vidpovid-na-zapyt/
[5] Загиблих мирних жителів Маріуполя може бути понад 22 тисячі – мерія. Слово і діло: аналітичний портал. 25 травня 2022. URL: https://www.slovoidilo.ua/2022/05/25/novyna/suspilstvo/zahyblyx-myrnyx-zhyteliv-mariupolya-mozhe-buty-22-tysyachi-meriya
[6] Микола Осиченко, президент Маріупольського телебачення, волонтер, громадський діяч розповів, як розгорталися події в Маріуполі на початку війни. Дніпро TV: сайт. 18.08.2022. URL: https://dnipro.tv/dumka-eksperta/mykola-osychenko-prezydent-mariupolskoho-telebachennia-volonter-hromadskyi-diiach-rozpoviv-iak-rozhortalysia-podii-v-mariupoli-na-pochatku-viiny/?fbclid=IwAR0btsZnZ2Kc4Wa9FeluQE_cBsVpvydPiNETkUKiFxuprfpbgr0yoaMfKgc
[7] По Маріуполю ходять чутки, що кількість загиблих сягнула більше 130 тисяч чоловік. 0629.com.ua. Сайт міста Маріуполя: сайт. 13 жовтня 2022 р. URL: https://www.0629.com.ua/news/3478679/po-mariupolu-hodat-cutki-so-kilkist-zagiblih-sagnula-bilse-130-tisac-colovik
[8] У Зеленського назвали втрати української армії в війні проти рф. Слово і діло: аналітичний портал. 01.12.2022. URL: https://www.slovoidilo.ua/2022/12/01/novyna/polityka/zelenskoho-nazvaly-vtraty-ukrayinskoyi-armiyi-vijni-proty-rf
[9] Резніков назвав щоденні втрати України та росії на війні. Слово і діло: аналітичний портал. 13.01.2023 р. URL: https://www.slovoidilo.ua/2023/01/13/novyna/bezpeka/reznikov-nazvav-shhodenni-vtraty-ukrayiny-ta-rosiyi-vijni
[10] ‘Ukraine doesn’t have any time to waste’: U.S. races to prepare Kyiv for spring offensive. Politico: site. 15.03.2023. URL: https://www.politico.com/news/2023/03/15/dod-ukraine-war-supplies-00087291
[11] Ukraine Refugee Situation. 14.03.2023. The UN Refugee Agency: Operational Data Portal. URL: https://data.unhcr.org/en/situations/ukraine
[12] В росію могли депортувати до 700 тисяч українських дітей – експерт. Укрінформ: сайт. 16.01.2023. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3653634-v-rosiu-mogli-deportuvati-do-700-tisac-ukrainskih-ditej-ekspert.html
[13] За офіційними даними Росія депортувала з України 16 тисяч дітей, але справжня кількість може бути значно більшою. Zміна: сайт. 24. лютого 2023. URL: https://zmina.info/news/za-rik-vijny-rosiyany-deportuvaly-z-ukrayiny-ponad-16-tysyach-ditej/
[14] Звіт про внутрішнє переміщення в Україні. Опитування загального населення. Раунд 12. 23 січня 2023 року. Міжнародна організація з міграції: сайт. URL: https://dtm.iom.int/reports/ukraina-zvit-pro-vnutrishne-peremischennya-v-ukraini-opituvannya-zagalnogo-naselennya-0?close=true
[15] Lives on Hold: Intentions and Perspectives of Refugees from Ukraine #3. 22 February 2023. The UN Refugee Agency: Operational Data Portal. URL: https://data.unhcr.org/en/documents/details/99072
[16] Було опитано 3 900 респондентів у грудні 2022 – січні 2023 рр.
[17] Сьогодні кожен може долучитись до великої програми відбудови України – Тетяна Бережна на польсько-українському економічному форумі. Міністерство економіки України: сайт. 20.11.2022. URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=21e94812-7fab-44e1-b8c0-2d5d544b937a&title=Sogodni
[18] World Bank says Ukraine has tenfold increase in poverty due to war. Reuters: site. October 15, 2022. URL: https://www.reuters.com/world/europe/world-bank-says-ukraine-has-tenfold-increase-poverty-due-war-2022-10-15/
[19] Сімнадцяте загальнонаціональне опитування: Ідентичність. Патріотизм. Цінності (17– 18 серпня 2022). Соціологічна група «Рейтинг»: сайт. 23.08.2022. https://ratinggroup.ua/research/ukraine/s_mnadcyate_zagalnonac_onalne_opituvannya_dentichn_st_patr_otizm_c_nnost_17-18_serpnya_2022.html
[20] Релігієзнавча експертиза статуту УПЦ (МП) показала наявність церковно-канонічного зв’язку з РПЦ – Держетнополітики. Interfax-Україна: сайт. 01.02.2023. URL: https://interfax.com.ua/news/general/888382.html
[21] Перехід церковних громад до ПЦУ. Вікіпедія: сайт. URL: https://uk.wikipedia.org/wikiПерехід_церковних_громад_до_ПЦУ#Динаміка_переходу_парафій
[22] Луценко, І. Володимир Василенко на форумі ”Нова стратегія миру та безпеки”: ”Місія України – знищити московську імперію”. Українська правда: сайт. 31 жовтня 2018. URL: https://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/5bd99a8322b3b/

Роман Теслюк,
кандидат географічних наук,
провідний науковий співробітник
Національного музею Голодомору-геноциду