У Німеччині відбулась наукова конференція до 85-тих роковин Голодомору
13 жовтня 2018 року м. Дюссельдорф (Федеративна Республіка Німеччина) відбулась наукова конференція, присвячена 85-тим роковинах Голодомору-геноциду. Організаторами заходу виступили Громадська культурно-просвітницька організація «Український дім Дюссельдорф» та Міжнародна громадська організація українців «Четверта Хвиля», керівник якої Ірина Ястреб відкрила конференцію вітальними словами до учасників.
Президент Світового Конгресу Українців Євген Чолій також привітав присутніх з відкриттям конференції. У своїй промові він звернувся до питання причини вчинення Голодомору – недопущення виходу України з СРСР та відновлення державної незалежності. Адже відомо, що українська нація була єдиною силою, яка з середини могла зруйнувати СРСР, єдина, яка мала міцні прагненнями до відокремлення, до вільного життя та господарювання на власній землі. Президент СКУ згадав відомого дослідника Голодомору Роберта Конквеста: «Голод запланувала Москва для винищення українського селянства, як національного бастіону.»
«Увесь жах Голодомору важко уявити сьогодні у 2018 році. Якщо це все було таким жахливим, то для чого згадувати про це? Можливо, більше не треба вертатися до цього горя, що сталося майже 100 років тому. Може, краще дати цьому забутися? Але моя відповідь на це риторичне запитання – «ні!»» – звернувся до аудиторії професор Кельнського університету Герхард Зімон. Його промова стосувалася проблеми культури пам’яті в Україні, Німеччині та Росії та необхідності постійного нагадування про Голодомор. Професор підкреслив, що Сталін вчинив Голодомор проти української нації і це є найбільшим злочином сталінського режиму. На думку вченого, вшанування пам’яті жертв геноциду – це подолання тоталітарного минулого та шлях до будівництва кращого світу.
Генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Олеся Стасюк наголосила на важливості дослідження та осмислення Голодомору-геноциду, та про визнання іншими країнами Голодомору злочином геноциду. Адже пам’ять про Голодомор в Україні була під жорсткою забороною понад пів століття. Світ отримував тільки частину інформації про події в Україні в 1932-1933 роках завдяки окремим особам, бо Радянський Союз офіційно заперечував факт голоду та поширював неправдиву інформацію.
Україна мала довгий і складний шлях до відновлення правди про Голодомор. За роки незалежності було закладено основи повернення пам’яті про Голодомор: здійснено тисячі наукових досліджень з історії Голодомору, встановлено понад сотню пам’ятників жертвам Голодомору в Україні, кожної четвертої суботи листопада, в Національний пам’ятний день, українці всього світу вшановують пам’ять жертв геноциду. Визнання Голодомору геноцидом та вшанування пам’яті жертв іншими країнами – є символом співчуття та підтримки українського народу.
Важливе значення мав виступ професора Мюнхенського університету Дмитра Злепко з питанням «Відгомін Голодомору в Німеччині (1933-1934 роки). Професор Злепко зосередив увагу на аналізі звітів німецьких дипломатів про соціальне та політичне становище в Україні в 1930-х роках.
Український колега професор Василь Марочко, який очолює Асоціацію дослідників Голодоморів, продовжив обговорення цієї теми. Також Василь Марочко говорив про дослідження питання людських втрат від Голодомору-геноциду.
Старший науковий співробітник Меморіалу жертв Голодомору професор Арсен Зінченко розповів про передумови вчинення Голодомору, акцентуючи увагу на застосуванні радянської пропаганди проти українців, формуванні образу ворога та закликів до вчинення геноциду. Доповідь професора Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології Валентини Борисенко була присвячена темі усної історії, як джерела для дослідження Голодомору.
Під час конференції експонувалася виставка «Страчені голодом: невідомий геноцид українців», яка детально розповідає історію Голодомору: причини, передумови, вчинення злочину і наслідки геноциду.